Життя. Далі буде: Випрямлення характеру
Любов до себе - це скелет людини.
Листопад, січень, лютий ... Після операції по установці металевого імплантату хребта пройшло всього три місяці – і Аліна Коваль погарнішала прямо на очах! Та чи це дівчинка, що п’ять років страждала від найтяжкого сколіозу грудної клітини? Коли лікарі вирівняли дівчині спину, вона виросла на сім сантиметрів, і тепер жартома каже, що відчуває себе дуууже високою, і з висоти нового зростання, все навколо їй здається таким маленьким! А як приємно дивитися у дзеркало! Навіть колишні кофтинки сидять зовсім по-іншому, підкреслюючи її рівну поставу і юну красу.
Але ж на операцію Аліна пішла зовсім не тому, що страждала від викривленої спини. Її терзали найжорстокіші болі в грудині і хребті, і операція виявилася єдиним способом припинити цю щоденну муку. На операційний стіл - каже Аліна - йшла абсолютно спокійно, з твердою впевненістю, що тепер все буде добре.
Оперувалася дівчина в Харківському національному університеті патології хребта та суглобів імені М.І. Ситенка. П’ять годин провела на операційному столі, прокинулася тільки ввечері - і весело повідомила медсестрам, що у неї нічогісінько не болить, і що всі страхітливі розповіді про болючу реабілітацію, про те, що буде нити шия - лише для того, щоб дисциплінувати її. Не більше. Стан був таким, ніби зарядкою позаймалася, і після напруги м’язи болять чуть-чуть.
Але потім прийшов ранок, і приніс страждання. Аліна згадує: «На ранок я відчула усе!! Було дуже боляче. У мене почалася депресія. Я лежала дві доби і плакала: навіщо я це зробила! Краще б я так ходила! У мене навіть не було сил крикнути, щоб мені вкололи знеболювальне».
Але... відразу ж після реанімації Аліну поставили на ноги і змусили ходити. Сильно паморочилося в голові, медсестрам доводилося підтримувати пацієнтку, щоб вона змогла зробити свої перші кроки. Але Аліна впоралась і з цим завданням.
Тепер, переживаючи знову ті моменти, Аліна каже, що післяопераційна біль не йшла ні в яке порівняння з болями в грудях, які вона колись відчувала: страшними, давящими, невідбутними, щоденними. З імплантами ці болі зовсім зникли.
«Ребра з одного боку сильно стискало, і було важко дихати. І ось тільки я прокинулася, я вже відчувала, що мені нічого не заважає з боку ребер. Не здавлює з боку серця». І це було головним результатом операції.
Зараз Аліна ще змушена трохи обмежувати себе в русі, і ця заборона, особливо спочатку, дуже напружувала: «Рік не можна ні повертатися, ні нахилятися. Це досить складно, тільки починаю до цього звикати. Але спина тепер назавжди залишиться рівною. Її утримують два стержня. І постава тепер буде ось такою, прямою».
Зовсім недавно Аліна закінчила Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу за спеціальністю «туризм». І тепер замислюється про те, чи шукати місце за профілем або вчитися далі. Дівчина з шістнадцяти років підробляє в магазині одягу і ніякої роботи не боїться. Правда, колись їй доводилося звільнятися з магазину через болі в спині, які не дозволяли довго стояти на ногах. Але тепер все добре і ніщо не відволікає від справ.
А ще ... Здоров’я окриляє! І можна мріяти про все на світі, реалізовувати себе у всьому, до чого лежить душа. Відтепер обмеження хвороби зникли назавжди: немає болю, дискомфорту і ніколи вже не буде нескінченного прийому ліків. І Аліна мріє: «Я хочу вчитися далі, коли повністю прийду в себе. А взагалі я б хотіла спробувати себе в ролі фотографа, мені це дуже подобається. Я люблю фотографувати, обробляти фото, це саме та справа, яка приносить мені задоволення. Мені дуже подобається портретне, живе, емоційне фото».
Ми щиро бажаємо Аліні, щоб її плани збулися. Щоб вона сміливо мріяла, і була здорова й щаслива! І від її імені дякуємо всім тим, хто перерахував гроші на лікування дівчини і тим самим взяв участь в її долі! Велике вам спасибі! Всім здоров’я і добра!
Автор Ніна Філатова
Фото з особистого архіву
Листопад, січень, лютий ... Після операції по установці металевого імплантату хребта пройшло всього три місяці – і Аліна Коваль погарнішала прямо на очах! Та чи це дівчинка, що п’ять років страждала від найтяжкого сколіозу грудної клітини? Коли лікарі вирівняли дівчині спину, вона виросла на сім сантиметрів, і тепер жартома каже, що відчуває себе дуууже високою, і з висоти нового зростання, все навколо їй здається таким маленьким! А як приємно дивитися у дзеркало! Навіть колишні кофтинки сидять зовсім по-іншому, підкреслюючи її рівну поставу і юну красу.
Але ж на операцію Аліна пішла зовсім не тому, що страждала від викривленої спини. Її терзали найжорстокіші болі в грудині і хребті, і операція виявилася єдиним способом припинити цю щоденну муку. На операційний стіл - каже Аліна - йшла абсолютно спокійно, з твердою впевненістю, що тепер все буде добре.
Оперувалася дівчина в Харківському національному університеті патології хребта та суглобів імені М.І. Ситенка. П’ять годин провела на операційному столі, прокинулася тільки ввечері - і весело повідомила медсестрам, що у неї нічогісінько не болить, і що всі страхітливі розповіді про болючу реабілітацію, про те, що буде нити шия - лише для того, щоб дисциплінувати її. Не більше. Стан був таким, ніби зарядкою позаймалася, і після напруги м’язи болять чуть-чуть.
Але потім прийшов ранок, і приніс страждання. Аліна згадує: «На ранок я відчула усе!! Було дуже боляче. У мене почалася депресія. Я лежала дві доби і плакала: навіщо я це зробила! Краще б я так ходила! У мене навіть не було сил крикнути, щоб мені вкололи знеболювальне».
Але... відразу ж після реанімації Аліну поставили на ноги і змусили ходити. Сильно паморочилося в голові, медсестрам доводилося підтримувати пацієнтку, щоб вона змогла зробити свої перші кроки. Але Аліна впоралась і з цим завданням.
Тепер, переживаючи знову ті моменти, Аліна каже, що післяопераційна біль не йшла ні в яке порівняння з болями в грудях, які вона колись відчувала: страшними, давящими, невідбутними, щоденними. З імплантами ці болі зовсім зникли.«Ребра з одного боку сильно стискало, і було важко дихати. І ось тільки я прокинулася, я вже відчувала, що мені нічого не заважає з боку ребер. Не здавлює з боку серця». І це було головним результатом операції.
Зараз Аліна ще змушена трохи обмежувати себе в русі, і ця заборона, особливо спочатку, дуже напружувала: «Рік не можна ні повертатися, ні нахилятися. Це досить складно, тільки починаю до цього звикати. Але спина тепер назавжди залишиться рівною. Її утримують два стержня. І постава тепер буде ось такою, прямою».
Зовсім недавно Аліна закінчила Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу за спеціальністю «туризм». І тепер замислюється про те, чи шукати місце за профілем або вчитися далі. Дівчина з шістнадцяти років підробляє в магазині одягу і ніякої роботи не боїться. Правда, колись їй доводилося звільнятися з магазину через болі в спині, які не дозволяли довго стояти на ногах. Але тепер все добре і ніщо не відволікає від справ.
А ще ... Здоров’я окриляє! І можна мріяти про все на світі, реалізовувати себе у всьому, до чого лежить душа. Відтепер обмеження хвороби зникли назавжди: немає болю, дискомфорту і ніколи вже не буде нескінченного прийому ліків. І Аліна мріє: «Я хочу вчитися далі, коли повністю прийду в себе. А взагалі я б хотіла спробувати себе в ролі фотографа, мені це дуже подобається. Я люблю фотографувати, обробляти фото, це саме та справа, яка приносить мені задоволення. Мені дуже подобається портретне, живе, емоційне фото».
Ми щиро бажаємо Аліні, щоб її плани збулися. Щоб вона сміливо мріяла, і була здорова й щаслива! І від її імені дякуємо всім тим, хто перерахував гроші на лікування дівчини і тим самим взяв участь в її долі! Велике вам спасибі! Всім здоров’я і добра!
Автор Ніна Філатова
Фото з особистого архіву