Люди дощу. Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму
Традиційно, 2 квітня весь світ відзначає День розповсюдження знань про аутизм. Його мета – привернути увагу громадськості до проблеми раннього діагностування аутизму у дітей, адже чим раніше виявлена особливість (перші ознаки проявляються у півроку-рік), тим легший процес адаптації й інтеграції людей дощу в суспільстві; та поширення адекватної інформації про те, хто ж насправді такі аутисти.
Не так давно, декілька десятків років тому, аутизм вважали хворобою й ототожнювали з шизофренією. Насправді ж, це зовсім не так. З точки зору медицини, хвороба – це те, що має чіткий початок і кінець. У випадку аутизму – це стан, із яким людина народжується, бо зумовлений генетичними факторами. Дотичною до цієї теми була й ще одна хибна думка, що, мовляв, ці люди «страждають» від аутизму – це не «страждання», а інший розвиток нервової системи або розлад аутистичного спектру. Ці люди просто мають свою особливість й, відтак, по-особливому сприймають дійсність і навколишній світ. Світ називає їх «людьми дощу», а я назвала би їх романтиками, які, як ніхто з нас, втілюють в життя літературний канон «незвичайних героїв у незвичайних обставинах».
Люди дощу – надзвичайні люди: вони мають фотографічну зорову пам‘ять, блискучий розум та завжди уважні до найдрібніших деталей. Ці дітки напрочуд допитливі і кмітливі. Так, у них є деякі проблеми з комунікацією та соціальними навичками, але разом з тим вони мають просто неймовірний талант ніколи не переживати з приводу того, хто і що про них думає, а просто жити і бути самим собою. Декому з нас для цього потрібні роки самоусвідомлення і самопізнання, декому - практики психотерапевтичних сеансів, декому - нелегкий життєвий досвід.
Аби більше дізнатися про людей з аутизмом, авжеж, можна почитати безліч книг з цієї теми, можна подивитися фільм, та найліпше – почути таких людей. Ось про, що говорить Юрій Тихий – кандидат фізико-математичних наук і людина дощу: «Насправді аутизм означає два поняття. Перше – тип мозку зі своїми плюсами й мінусами. Цей тип я називаю ЕДМА – за іменами видатних людей, які були аутистами: Ейнштейн, Дарвін, Моцарт, Андерсен. Найголовнішими ознаками ЕДМА я вважаю застосування логіки до всіх сторін життя та відсутність стадно-ієрархічного інстинкту. Інше поняття аутизму – проблема нездатності і небажання взаємодіяти з оточуючими людьми. Ця проблема часто буває у людей ЕДМА, і рідко – у людей зі звичайним мозком. Тому виникає плутанина: поняттям «аутизм» застосовують як і в назві типу людей, так і в проблемі, яка часто буває у людей такого типу.
Також є проблема з поняттям «соціалізація». Побутує хибна думка, що соціалізація – це «влитися» в суспільство, стати таким, як усі. Коли таку мету ставлять перед аутистами, то нічого гарного з цього не виходить. Вони не можуть стати такими, як усі, а спроби підробити зовнішні ознаки «нормальності» лише шкодять. Вони не хочуть «вливатися» в суспільство, а якщо і вивчать якісь поняття без розуміння сенсу, то це не допоможе їм у суспільному житті, лише зломить їх як особистостей. Я вважаю інакше. Соціалізація – це вміння встановлювати зв’язки з іншими розумними істотами. Можна бути зовсім не схожим на інших, але переконати їх, що з тобою можна мати справу.
Проблема несоціалізованого аутиста – він не вміє і не хоче встановлювати зв’язки з іншими. Йому це важко, адже звичайна педагогіка націлена на те, що дитина буде підкорятися дорослим і повторювати за ними. Аутист цього не зробить – він не має ієрархічного інстинкту. Важливо розуміти, що спілкування – це теорія ігор. Це така математична концепція, наприклад, як у шахах: потрібно прорахувати все на декілька кроків уперед, причому за суперника передбачити кроки, найкращі для нього. Суперник же теж намагається прораховувати твої кроки. В житті кожен гравець діє, виходячи зі своїх цілей і ситуації. А ситуація складається з дій інших гравців. Слід прораховувати свої і чужі дії на декілька кроків уперед, адже співбесідник має вже свій сформований досвід».
Автор Катерина Стебельська
Читайте також: Зарплата Гіппократа: Скільки заробляє сімейний лікар після Реформи?
DONATION
Не так давно, декілька десятків років тому, аутизм вважали хворобою й ототожнювали з шизофренією. Насправді ж, це зовсім не так. З точки зору медицини, хвороба – це те, що має чіткий початок і кінець. У випадку аутизму – це стан, із яким людина народжується, бо зумовлений генетичними факторами. Дотичною до цієї теми була й ще одна хибна думка, що, мовляв, ці люди «страждають» від аутизму – це не «страждання», а інший розвиток нервової системи або розлад аутистичного спектру. Ці люди просто мають свою особливість й, відтак, по-особливому сприймають дійсність і навколишній світ. Світ називає їх «людьми дощу», а я назвала би їх романтиками, які, як ніхто з нас, втілюють в життя літературний канон «незвичайних героїв у незвичайних обставинах».Люди дощу – надзвичайні люди: вони мають фотографічну зорову пам‘ять, блискучий розум та завжди уважні до найдрібніших деталей. Ці дітки напрочуд допитливі і кмітливі. Так, у них є деякі проблеми з комунікацією та соціальними навичками, але разом з тим вони мають просто неймовірний талант ніколи не переживати з приводу того, хто і що про них думає, а просто жити і бути самим собою. Декому з нас для цього потрібні роки самоусвідомлення і самопізнання, декому - практики психотерапевтичних сеансів, декому - нелегкий життєвий досвід.
Аби більше дізнатися про людей з аутизмом, авжеж, можна почитати безліч книг з цієї теми, можна подивитися фільм, та найліпше – почути таких людей. Ось про, що говорить Юрій Тихий – кандидат фізико-математичних наук і людина дощу: «Насправді аутизм означає два поняття. Перше – тип мозку зі своїми плюсами й мінусами. Цей тип я називаю ЕДМА – за іменами видатних людей, які були аутистами: Ейнштейн, Дарвін, Моцарт, Андерсен. Найголовнішими ознаками ЕДМА я вважаю застосування логіки до всіх сторін життя та відсутність стадно-ієрархічного інстинкту. Інше поняття аутизму – проблема нездатності і небажання взаємодіяти з оточуючими людьми. Ця проблема часто буває у людей ЕДМА, і рідко – у людей зі звичайним мозком. Тому виникає плутанина: поняттям «аутизм» застосовують як і в назві типу людей, так і в проблемі, яка часто буває у людей такого типу.
Також є проблема з поняттям «соціалізація». Побутує хибна думка, що соціалізація – це «влитися» в суспільство, стати таким, як усі. Коли таку мету ставлять перед аутистами, то нічого гарного з цього не виходить. Вони не можуть стати такими, як усі, а спроби підробити зовнішні ознаки «нормальності» лише шкодять. Вони не хочуть «вливатися» в суспільство, а якщо і вивчать якісь поняття без розуміння сенсу, то це не допоможе їм у суспільному житті, лише зломить їх як особистостей. Я вважаю інакше. Соціалізація – це вміння встановлювати зв’язки з іншими розумними істотами. Можна бути зовсім не схожим на інших, але переконати їх, що з тобою можна мати справу.
Проблема несоціалізованого аутиста – він не вміє і не хоче встановлювати зв’язки з іншими. Йому це важко, адже звичайна педагогіка націлена на те, що дитина буде підкорятися дорослим і повторювати за ними. Аутист цього не зробить – він не має ієрархічного інстинкту. Важливо розуміти, що спілкування – це теорія ігор. Це така математична концепція, наприклад, як у шахах: потрібно прорахувати все на декілька кроків уперед, причому за суперника передбачити кроки, найкращі для нього. Суперник же теж намагається прораховувати твої кроки. В житті кожен гравець діє, виходячи зі своїх цілей і ситуації. А ситуація складається з дій інших гравців. Слід прораховувати свої і чужі дії на декілька кроків уперед, адже співбесідник має вже свій сформований досвід».
Автор Катерина Стебельська
Читайте також: Зарплата Гіппократа: Скільки заробляє сімейний лікар після Реформи?
DONATION