Медреформа: у фокусі Конституційного права
В основі будь-якої реформи лежать зміни. Якщо це реформа на державному рівні, то зміни ці обов’язково мають відбуватися в межах правового поля, себто Конституційного права. І ця, здавалося б, очевидна аксіома має на меті не лише регулювання законних/протизаконних дій, а в першу чергу, забезпечення прав і свобод громадян, що гарантує їм Конституція їхньої країни. В українських ЗМІ тема медичного права - статично-регулярний сюжет, в якому як лікарі, так і пацієнти, грають у партію в шахи не лише з зав’язаними очима, а й з постійною зміною правил гри, в той час, коли партія уже розпочата…
Так, наприкінці червня у стінах одного зі столичних інформагентств Національна академія медичних наук України та Національна асоціація адвокатів України спільно провели круглий стіл «Конституційне право людини на охорону здоров’я крізь призму медичної реформи».
- Чимало питань, пов’язаних із медичною реформою, потрапили і під мій науково-практичний мікроскоп, – говорить одна із учасниць круглого столу Ірина Сенюта, доктор юридичних наук, президент ГО «Фундація медичного права та біоетики України» –Насправді є кілька «больових точок» медичної реформи і насамперед, це:
Медичні протоколи. Ці документи не адаптовані під сучасні українські реалії. На сьогодні стандартизація в охороні здоров’я практично оголена. Наприклад, кесарів розтин проводять без єдиного загальнодержавного стандарту, тому незрозуміло, яким чином проводити перевірку якості лікування у рамках судових справ.
Функціонування клінічних баз університетів. Заклади охорони здоров’я стають комунальними некомерційними підприємствами, тому співпраця між закладами, де є клінічні бази, й університетами набуває особливого значення. Зберігає актуальність запитання, чи платитимуть університети за комунальні послуги й розміщення баз (вже зафіксовані подібні прецеденти).
Зміна системи безперервного професійного розвитку медиків. Гостро постало питання неврегульованості проходження інтернатури. Проект нового Положення про інтернатуру був розроблений ще у 2014році, однак воно досі не затверджене.
Вільний вибір лікаря. Основи законодавства України про охорону здоров’я – «медична Конституція» держави – у статті 6 передбачають право на кваліфіковану медичну допомогу, включно з вільним вибором лікаря і методів лікування. А стаття 38 гарантує право на вибір лікаря й закладу охорони здоров’я. Це основоположні речі, які стосуються реалізації прав людини. У рамках медичної реформи парадигма змінена: людина має право обирати тільки лікаря первинної ланки.
Безоплатність медичної допомоги. Конституційний суд України вже двічі виносив рішення щодо Програми державних гарантій: одного разу – про платні медичні послуги, іншого – про безоплатну медичну допомогу, де було вказано, що усім громадянам медична допомога у повному обсязі надається безоплатно, що не може йти мова про «гарантований рівень». Проте Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» все ж заклав гарантований рівень. Стаття157 Конституції України містить заборону будь-яких змін, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини. Тому однозначно й очевидно: цей закон, що стоїть нижче в ієрархії нормативних актів, порушив Конституцію України.
На ще одному Конституційному порушенні наголосив член Української академії кібербезпеки, Ігор Козаченко – порушення щодо захисту персональних даних:
«Персональні дані (у тому числі медичні таємниці) не можуть міститися на комерційних серверах, які не мають атестату відповідності вимогам захисту інформації. Медицина – напрям, який належить до критичної інфраструктури. Втручання в інформаційну систему закладів охорони здоров’я здатне призвести у тому числі до смертельних наслідків: якщо здійснити кібератаку на лікарню, можливо зупинити всю апаратуру», – зауважив експерт.
Якщо розглядати Конституційний бік медреформи під іншим кутом – очима пацієнта, то порушень, на жаль, теж вистачає. Це чітко артикулює у своєму блозі громадський діяч і людина з орфанним захворюванням Юрій Андреєв: «Сьогодні пацієнт на собі може відчути: відсутність адекватної вакцинальної програми, що призвела до спалахів епідемії кору та інших інфекційних захворювань; невчасне забезпечення ліками хворих через міжнародні закупівлі, це мільйони онкохворих, які втратили шанс на життя через відсутність ліків; провал пілотного проекту та «Закону про трансплантацію» - мільйони за кордон, сотні померлих в Україні; реорганізація лікарень призвела до колапсу в регіонах, через відсутність розвинутої інфраструктури дохід пацієнта до віддаленої лікарні в деяких регіонах став фізично неможливим. Скорочення і об’єднання лікарень в областях призвело до того, наприклад, що в Тернопільській області закрили лікарню, і село, яке в Україні найбагатодітніше, зараз не має доступу до медичної допомоги, тільки тому, що немає дороги, щоб доїхати до лікарні! Найболючіша тема особисто для мене - трансплантація: МОЗ не розробив нормативку, реєстри і все, що передбачено прикінцевими положеннями закону про трансплантацію; чиновники міністерства неефективно витратили кошти виділені на запуск трансплантації в розмірі 112 мільйонів. До прикладу, на закупівлю досі непрацюючих ЄДІСТу (Єдиної державної інформаційної системи – авт.) і реєстрів витрачено 1 мільйон долларів, у сусідній Білорусії це коштувало всього 150 тисяч долларів; заміна оригінальних препаратів імуносупресії на генерики призвела до масової відмови пацієнтів приймати ліки. Як наслідок - витрати на закупівлю нормальних ліків з місцевих бюджетів, або з кишень самих пацієнтів, а це - мільйонні кошти».
За словами експертів, які брали участь у круглому столі, практично уся законодавча база реформи медичної галузі прийнята всупереч українському законодавству, положенням та нормам генеральної та галузевої угод, з ігноруванням владою процедури погодження нормативно-правових актів та пропозицій профспілкової сторони. А щодо фінансування галузі, то воно також не виконується у повному обсязі – передбачено 5% від ВВП, а по факту – лише 3,2%. Та й останні 3 звіти Рахункової палати теж не на користь МОЗ…
Отож, реформа в галузі охорони здоров’я авжеж необхідна, але вона має бути систематизованою, забезпеченою належним фінансуванням і такою, що відповідає законодавству, зокрема Конституції України.
Автор Катерина Стебельська
Інші матеріали автора: Сам собі ревізор: як власноруч перевірити оригінальність ліків?
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТИ І ПІДОПІЧНИХ ФОНДУ
Так, наприкінці червня у стінах одного зі столичних інформагентств Національна академія медичних наук України та Національна асоціація адвокатів України спільно провели круглий стіл «Конституційне право людини на охорону здоров’я крізь призму медичної реформи».
- Чимало питань, пов’язаних із медичною реформою, потрапили і під мій науково-практичний мікроскоп, – говорить одна із учасниць круглого столу Ірина Сенюта, доктор юридичних наук, президент ГО «Фундація медичного права та біоетики України» –Насправді є кілька «больових точок» медичної реформи і насамперед, це:
Медичні протоколи. Ці документи не адаптовані під сучасні українські реалії. На сьогодні стандартизація в охороні здоров’я практично оголена. Наприклад, кесарів розтин проводять без єдиного загальнодержавного стандарту, тому незрозуміло, яким чином проводити перевірку якості лікування у рамках судових справ.
Функціонування клінічних баз університетів. Заклади охорони здоров’я стають комунальними некомерційними підприємствами, тому співпраця між закладами, де є клінічні бази, й університетами набуває особливого значення. Зберігає актуальність запитання, чи платитимуть університети за комунальні послуги й розміщення баз (вже зафіксовані подібні прецеденти).
Зміна системи безперервного професійного розвитку медиків. Гостро постало питання неврегульованості проходження інтернатури. Проект нового Положення про інтернатуру був розроблений ще у 2014році, однак воно досі не затверджене.
Вільний вибір лікаря. Основи законодавства України про охорону здоров’я – «медична Конституція» держави – у статті 6 передбачають право на кваліфіковану медичну допомогу, включно з вільним вибором лікаря і методів лікування. А стаття 38 гарантує право на вибір лікаря й закладу охорони здоров’я. Це основоположні речі, які стосуються реалізації прав людини. У рамках медичної реформи парадигма змінена: людина має право обирати тільки лікаря первинної ланки.
Безоплатність медичної допомоги. Конституційний суд України вже двічі виносив рішення щодо Програми державних гарантій: одного разу – про платні медичні послуги, іншого – про безоплатну медичну допомогу, де було вказано, що усім громадянам медична допомога у повному обсязі надається безоплатно, що не може йти мова про «гарантований рівень». Проте Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» все ж заклав гарантований рівень. Стаття157 Конституції України містить заборону будь-яких змін, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини. Тому однозначно й очевидно: цей закон, що стоїть нижче в ієрархії нормативних актів, порушив Конституцію України.На ще одному Конституційному порушенні наголосив член Української академії кібербезпеки, Ігор Козаченко – порушення щодо захисту персональних даних:
«Персональні дані (у тому числі медичні таємниці) не можуть міститися на комерційних серверах, які не мають атестату відповідності вимогам захисту інформації. Медицина – напрям, який належить до критичної інфраструктури. Втручання в інформаційну систему закладів охорони здоров’я здатне призвести у тому числі до смертельних наслідків: якщо здійснити кібератаку на лікарню, можливо зупинити всю апаратуру», – зауважив експерт.Якщо розглядати Конституційний бік медреформи під іншим кутом – очима пацієнта, то порушень, на жаль, теж вистачає. Це чітко артикулює у своєму блозі громадський діяч і людина з орфанним захворюванням Юрій Андреєв: «Сьогодні пацієнт на собі може відчути: відсутність адекватної вакцинальної програми, що призвела до спалахів епідемії кору та інших інфекційних захворювань; невчасне забезпечення ліками хворих через міжнародні закупівлі, це мільйони онкохворих, які втратили шанс на життя через відсутність ліків; провал пілотного проекту та «Закону про трансплантацію» - мільйони за кордон, сотні померлих в Україні; реорганізація лікарень призвела до колапсу в регіонах, через відсутність розвинутої інфраструктури дохід пацієнта до віддаленої лікарні в деяких регіонах став фізично неможливим. Скорочення і об’єднання лікарень в областях призвело до того, наприклад, що в Тернопільській області закрили лікарню, і село, яке в Україні найбагатодітніше, зараз не має доступу до медичної допомоги, тільки тому, що немає дороги, щоб доїхати до лікарні! Найболючіша тема особисто для мене - трансплантація: МОЗ не розробив нормативку, реєстри і все, що передбачено прикінцевими положеннями закону про трансплантацію; чиновники міністерства неефективно витратили кошти виділені на запуск трансплантації в розмірі 112 мільйонів. До прикладу, на закупівлю досі непрацюючих ЄДІСТу (Єдиної державної інформаційної системи – авт.) і реєстрів витрачено 1 мільйон долларів, у сусідній Білорусії це коштувало всього 150 тисяч долларів; заміна оригінальних препаратів імуносупресії на генерики призвела до масової відмови пацієнтів приймати ліки. Як наслідок - витрати на закупівлю нормальних ліків з місцевих бюджетів, або з кишень самих пацієнтів, а це - мільйонні кошти».
За словами експертів, які брали участь у круглому столі, практично уся законодавча база реформи медичної галузі прийнята всупереч українському законодавству, положенням та нормам генеральної та галузевої угод, з ігноруванням владою процедури погодження нормативно-правових актів та пропозицій профспілкової сторони. А щодо фінансування галузі, то воно також не виконується у повному обсязі – передбачено 5% від ВВП, а по факту – лише 3,2%. Та й останні 3 звіти Рахункової палати теж не на користь МОЗ…
Отож, реформа в галузі охорони здоров’я авжеж необхідна, але вона має бути систематизованою, забезпеченою належним фінансуванням і такою, що відповідає законодавству, зокрема Конституції України.
Автор Катерина Стебельська
Інші матеріали автора: Сам собі ревізор: як власноруч перевірити оригінальність ліків?
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТИ І ПІДОПІЧНИХ ФОНДУ