НКО та ЗМІ: навіщо ставати друзями
Роль соціальної журналістики в світі і в звичайний час велика, а в розпал пандемії її значимість тільки зростає. Так як саме ЗМІ виступають провідником між світом новин і людьми, їм потрібно донести сотні важливих месиджів і історій. Особливо, якщо говорити про соціальну журналістику в контексті благодійних фондів та організацій, яким важливо бути почутими. Проте, в Україні з цим все не дуже райдужно і ще є куди рости. Ми поспілкувалися з експертами та представниками НКО про те, навіщо благодійним фондам й організаціям дружити із засобами масової інформації та чому важливо розвивати соціальну журналістику в країні.
Чому благодійним фондам і організаціям важливо говорити про себе
Як ми вже писали, засоби масової інформації - це ретранслятори новин. Вони формують у населення певну картину світу, висвітлюють різні події, розставляють акценти. Грубо кажучи, люди саме з ЗМІ дізнаються про те, що відбувається в світі, і в країні.
У той же час, некомерційні організації - це організації, які не спрямовані на отримання прибутку. Їх мета - просвіщати, допомагати, вчити і т.д. Тому їм важливо, щоб про них чули, знали.
У МБФ «Центр соціальних проектів майбутнього» нам пояснили, що будь-яка організація, яка функціонує відкрито і прозоро, має справу з людьми - вимагає розголосу.
«Ми хочемо доносити людям, як і те, що нам вже вдалося зробити на благо, але також і дати їм можливість взяти участь в цьому. Дуже часто люди хочуть допомогти, але не знають, як саме це зробити, кому довіряти. Найчастіше благодійні фонди мають строгий обмежений бюджет, спрямований конкретно на допомогу, і немає коштів, щоб замовляти дорогу якісну рекламу, робити дорогий медіа контент, на який би відгукувалися користувачі інтернету, і в такому випадку інформаційна підтримка ЗМІ вкрай необхідна», – кажуть в МБФ «Центр соціальних проектів майбутнього».
У фонді додали, що часто вони стикаються з тим, що місцеві видання країни, яким вони пропонують висвітлити захід передачі важливого медичного обладнання в лікарні, відповідають, що готові зробити це тільки на комерційній основі. Таким чином, подія часто може залишитися без інформаційної підтримки, і це веде до того, що люди не довіряють фондам, тому що не бачать конкретних підтверджень допомоги.
«Говорити про себе дуже важливо. По-перше, це допомагає донести людям інформацію про те, що вони можуть стати частиною чогось важливого і доброго, а по-друге, це впливає на поінформованість населення щодо діяльності благодійних організацій, а ЗМІ як незалежний інструмент (НЕ рекламне агентство або що-небудь) може зіграти в цьому основну роль», – кажуть у фонді.
В‘ячеслав Биков, виконавчий директор БФ «Таблеточки» зазначає, що, безумовно, для фондів важлива публічність, в першу чергу, це допомагає залучати благодійників. Адже через ЗМІ вони транслюють потреби своїх підопічних - онкохворих дітей, і про них дізнаються ті, хто можуть в подальшому допомагати. Також, люди, яким потрібна допомога, дізнаються про можливості її отримати.
«Завдяки медіа ми можемо виміряти значимість тієї чи іншої соціальної проблеми. Роблячи публікацію в ЗМІ, ми можемо бачити, як суспільство реагує, чи викликає це резонанс. Наприклад, в травні ми запустили в медіапростір новину про те, що перед плановою госпіталізацією онкохворих пацієнтів змушують робити ПЛР-тести за свій рахунок. Ця тема дуже швидко розлетілася в ЗМІ, показала високі охоплення, і, найголовніше, - в Міністерстві охорони здоров‘я нас почули! Міністр Максим Степанов публічно заявив про розроблені алгоритми, згідно з якими, дітей з регіонів, які будуть їхати в «Охматдит» та Інститут раку, будуть тестувати на СOVID-19 за три дні до виїзду. У цій маленькій перемозі над системою ми вдячні і журналістам, в тому числі», – говорить Биков.
Він додав, що в кінцевому підсумку, висвітлення соціальних тем впливає на всіх, хто може зіткнутися з подібною проблемою. Також яскравим прикладом взаємодії громадських організацій і ЗМІ – боротьба за доступ родичів в реанімації. Викликали суспільний резонанс і домоглися від МОЗ випуску окремого наказу, який зараз зобов‘язує всі лікарні пропускати рідних в реанімації.
Що зараз з соціальної журналістикою в країні
Журналістика в Україні тільки розвивається і є багато нюансів, які цьому перешкоджають. І, на жаль, якісних і прозорих медіа в країні небагато. Проте зараз піднімаються і висвітлюються такі теми, за які кілька років тому ніхто і не брався. У МБФ «Центр соціальних проектів майбутнього» кажуть, що зараз соціальна журналістка набирає обертів на інформаційному просторі країни, людям цікаво читати про людей таких же, як вони самі, а не тільки про далеке - наприклад, політику чи життя знаменитостей.
«Соціальна журналістика тільки набирає обертів, і вимагає професійного підходу, адже матеріал повинен бути підготовлений гідно і цікаво. Соціальний журналіст повинен бути не просто журналістом, а й соціальним діячем одночасно, щоб говорити про насущні проблеми суспільства і зміни, яке воно вимагає. А щоб залишатися в курсі цього - потрібно мати тісний зв‘язок з громадськими організаціями та фондами, тому що хто як не ми безпосередньо взаємодіє з людьми і знаємо, що їм потрібно», – кажуть у фонді.
В‘ячеслав Биков коментує ситуацію і відзначає, що не бачить принципової різниці в роботі журналіста над соціальною темою і, наприклад, над політичною. Ключове значення має результат - він подає її якісно чи ні? Основне питання - чи прийме цю соціальну тему редакція.
«Я вважаю, що у соціальних тем низький пріоритет в ЗМІ. Незважаючи на численні спроби, в тому числі і на законодавчому рівні, закріпити статус соціальної реклами, відчувається сильний опір з боку українських телеканалів і онлайн-редакцій. В якомусь сенсі це пов‘язано з недоотриманим прибутком, в чимось з юридичними аспектами. Згадка назв фондів в ЗМІ зазвичай викликає складності. Але зараз, на тлі COVID-19, ситуація потроху змінюється. Аналогічну картину ми спостерігали в 2014 році, коли почалися активні бойові дії на Сході країни. Тоді телеканали без зайвих питань показували на екранах короткі номери телефонів фондів, які допомагали армії. На сьогоднішній день дати на телеканал соціальну рекламу з коротким номером і закликом відправити гроші онкохворим дітям - майже неможливо. Хоча на законодавчому рівні прямої заборони на це немає. Але канали, називають це комерційним проявом», – говорить Биков.
Він додає, що в українського мас-медіа немає досвіду подачі подібних тем, вони часто супроводжуються емоційним фоном вимушеності, безвиході, страху.
«Тому зараз я не готовий виступати за просування соціальної реклами в ЗМІ, якщо вона призведе до віддалення від нас потенційних донорів. У той же час ненасильницька комунікація, несуча заряд позитивних, заряджаючих емоцій - це саме те, що може спонукати суспільство до такої необхідної для України трансформації. Тому так, соціальну журналістику потрібно розвивати», – пояснює Биков.
Дмитро Єгоров, директор «Гетьман медіаконсалтінг» і шеф-редактор видання «Гетьман», зазначає, що якісний рівень соціальної журналістики в Україні - такий же, як і в журналістиці в цілому: ті проблеми і «хвороби», які є у медіа, бере на себе і соціальна журналістика.
«Я б не говорив, що соціальну журналістику потрібно або не потрібно розвивати. Є багато справ, які все назвуть «потрібними», але якими ніхто не займається. Я пропоную назвати деяких, як то кажуть, стейкхолдерів (зацікавлених сторін, - ред.), Для яких розвиток соціальної журналістики був би не абстрактно «потрібен», а насправді 100% корисним. Соціально відповідальний бізнес, благодійні та громадські організації, об‘єднання, що займаються розвитком територій, а також політики або політичні сили. Всі вони точно будуть отримувати безпосередню користь від того, що соціальна тематика буде висвітлюватися якісно, цікаво та широко. Якщо сказати коротко про можливий інструментарій, то це: довготривалі програми підвищення кваліфікації журналістів; створення стейкхолдерами власних медіа на соціальну тематику, грантові програми для журналістів і ЗМІ тощо», – зазначає Єгоров.
Андрій Заєць, режисер проекту «Ініціатива», в коментарі нам розповів, що, на його думку, основним завданням соціальної журналістики сьогодні є вираз нових поглядів і оцінок різних ситуацій в українському суспільстві.
«Потрібно не допускати замовчування важких ситуацій, пояснювати суть змін, підтримувати рівновагу інтересів, представляючи і обгрунтовуючи позиції різних соціальних груп. Щоб різні видання і окремі журналісти могли писати на гострі соціальні теми і піднімати важливі питання про підтримку певних груп, потрібно більше мотивації, адже в період пандемії і зменшення рекламних контрактів журналісти більше приділяють сили для задоволення комерційних потреб видання», – пояснює Заєць.
Соціальній журналістиці в Україні ще є куди рости, але вже можна сказати, що помітний прогрес є, тим більше, після ситуації з коронавірусом та карантином, які змусили інакше поглянути на важливі проблеми.
Автор Анастасія Іщенко
Читайте також: Карта благодійної допомоги: як працює інструмент і чому він важливий для України
Чому благодійним фондам і організаціям важливо говорити про себе
Як ми вже писали, засоби масової інформації - це ретранслятори новин. Вони формують у населення певну картину світу, висвітлюють різні події, розставляють акценти. Грубо кажучи, люди саме з ЗМІ дізнаються про те, що відбувається в світі, і в країні.
У той же час, некомерційні організації - це організації, які не спрямовані на отримання прибутку. Їх мета - просвіщати, допомагати, вчити і т.д. Тому їм важливо, щоб про них чули, знали.
У МБФ «Центр соціальних проектів майбутнього» нам пояснили, що будь-яка організація, яка функціонує відкрито і прозоро, має справу з людьми - вимагає розголосу.
«Ми хочемо доносити людям, як і те, що нам вже вдалося зробити на благо, але також і дати їм можливість взяти участь в цьому. Дуже часто люди хочуть допомогти, але не знають, як саме це зробити, кому довіряти. Найчастіше благодійні фонди мають строгий обмежений бюджет, спрямований конкретно на допомогу, і немає коштів, щоб замовляти дорогу якісну рекламу, робити дорогий медіа контент, на який би відгукувалися користувачі інтернету, і в такому випадку інформаційна підтримка ЗМІ вкрай необхідна», – кажуть в МБФ «Центр соціальних проектів майбутнього».
У фонді додали, що часто вони стикаються з тим, що місцеві видання країни, яким вони пропонують висвітлити захід передачі важливого медичного обладнання в лікарні, відповідають, що готові зробити це тільки на комерційній основі. Таким чином, подія часто може залишитися без інформаційної підтримки, і це веде до того, що люди не довіряють фондам, тому що не бачать конкретних підтверджень допомоги. «Говорити про себе дуже важливо. По-перше, це допомагає донести людям інформацію про те, що вони можуть стати частиною чогось важливого і доброго, а по-друге, це впливає на поінформованість населення щодо діяльності благодійних організацій, а ЗМІ як незалежний інструмент (НЕ рекламне агентство або що-небудь) може зіграти в цьому основну роль», – кажуть у фонді.
В‘ячеслав Биков, виконавчий директор БФ «Таблеточки» зазначає, що, безумовно, для фондів важлива публічність, в першу чергу, це допомагає залучати благодійників. Адже через ЗМІ вони транслюють потреби своїх підопічних - онкохворих дітей, і про них дізнаються ті, хто можуть в подальшому допомагати. Також, люди, яким потрібна допомога, дізнаються про можливості її отримати.
«Завдяки медіа ми можемо виміряти значимість тієї чи іншої соціальної проблеми. Роблячи публікацію в ЗМІ, ми можемо бачити, як суспільство реагує, чи викликає це резонанс. Наприклад, в травні ми запустили в медіапростір новину про те, що перед плановою госпіталізацією онкохворих пацієнтів змушують робити ПЛР-тести за свій рахунок. Ця тема дуже швидко розлетілася в ЗМІ, показала високі охоплення, і, найголовніше, - в Міністерстві охорони здоров‘я нас почули! Міністр Максим Степанов публічно заявив про розроблені алгоритми, згідно з якими, дітей з регіонів, які будуть їхати в «Охматдит» та Інститут раку, будуть тестувати на СOVID-19 за три дні до виїзду. У цій маленькій перемозі над системою ми вдячні і журналістам, в тому числі», – говорить Биков.
Він додав, що в кінцевому підсумку, висвітлення соціальних тем впливає на всіх, хто може зіткнутися з подібною проблемою. Також яскравим прикладом взаємодії громадських організацій і ЗМІ – боротьба за доступ родичів в реанімації. Викликали суспільний резонанс і домоглися від МОЗ випуску окремого наказу, який зараз зобов‘язує всі лікарні пропускати рідних в реанімації.
Що зараз з соціальної журналістикою в країні
Журналістика в Україні тільки розвивається і є багато нюансів, які цьому перешкоджають. І, на жаль, якісних і прозорих медіа в країні небагато. Проте зараз піднімаються і висвітлюються такі теми, за які кілька років тому ніхто і не брався. У МБФ «Центр соціальних проектів майбутнього» кажуть, що зараз соціальна журналістка набирає обертів на інформаційному просторі країни, людям цікаво читати про людей таких же, як вони самі, а не тільки про далеке - наприклад, політику чи життя знаменитостей.
«Соціальна журналістика тільки набирає обертів, і вимагає професійного підходу, адже матеріал повинен бути підготовлений гідно і цікаво. Соціальний журналіст повинен бути не просто журналістом, а й соціальним діячем одночасно, щоб говорити про насущні проблеми суспільства і зміни, яке воно вимагає. А щоб залишатися в курсі цього - потрібно мати тісний зв‘язок з громадськими організаціями та фондами, тому що хто як не ми безпосередньо взаємодіє з людьми і знаємо, що їм потрібно», – кажуть у фонді.
В‘ячеслав Биков коментує ситуацію і відзначає, що не бачить принципової різниці в роботі журналіста над соціальною темою і, наприклад, над політичною. Ключове значення має результат - він подає її якісно чи ні? Основне питання - чи прийме цю соціальну тему редакція.
«Я вважаю, що у соціальних тем низький пріоритет в ЗМІ. Незважаючи на численні спроби, в тому числі і на законодавчому рівні, закріпити статус соціальної реклами, відчувається сильний опір з боку українських телеканалів і онлайн-редакцій. В якомусь сенсі це пов‘язано з недоотриманим прибутком, в чимось з юридичними аспектами. Згадка назв фондів в ЗМІ зазвичай викликає складності. Але зараз, на тлі COVID-19, ситуація потроху змінюється. Аналогічну картину ми спостерігали в 2014 році, коли почалися активні бойові дії на Сході країни. Тоді телеканали без зайвих питань показували на екранах короткі номери телефонів фондів, які допомагали армії. На сьогоднішній день дати на телеканал соціальну рекламу з коротким номером і закликом відправити гроші онкохворим дітям - майже неможливо. Хоча на законодавчому рівні прямої заборони на це немає. Але канали, називають це комерційним проявом», – говорить Биков.
Він додає, що в українського мас-медіа немає досвіду подачі подібних тем, вони часто супроводжуються емоційним фоном вимушеності, безвиході, страху. «Тому зараз я не готовий виступати за просування соціальної реклами в ЗМІ, якщо вона призведе до віддалення від нас потенційних донорів. У той же час ненасильницька комунікація, несуча заряд позитивних, заряджаючих емоцій - це саме те, що може спонукати суспільство до такої необхідної для України трансформації. Тому так, соціальну журналістику потрібно розвивати», – пояснює Биков.
Дмитро Єгоров, директор «Гетьман медіаконсалтінг» і шеф-редактор видання «Гетьман», зазначає, що якісний рівень соціальної журналістики в Україні - такий же, як і в журналістиці в цілому: ті проблеми і «хвороби», які є у медіа, бере на себе і соціальна журналістика.
«Я б не говорив, що соціальну журналістику потрібно або не потрібно розвивати. Є багато справ, які все назвуть «потрібними», але якими ніхто не займається. Я пропоную назвати деяких, як то кажуть, стейкхолдерів (зацікавлених сторін, - ред.), Для яких розвиток соціальної журналістики був би не абстрактно «потрібен», а насправді 100% корисним. Соціально відповідальний бізнес, благодійні та громадські організації, об‘єднання, що займаються розвитком територій, а також політики або політичні сили. Всі вони точно будуть отримувати безпосередню користь від того, що соціальна тематика буде висвітлюватися якісно, цікаво та широко. Якщо сказати коротко про можливий інструментарій, то це: довготривалі програми підвищення кваліфікації журналістів; створення стейкхолдерами власних медіа на соціальну тематику, грантові програми для журналістів і ЗМІ тощо», – зазначає Єгоров.
Андрій Заєць, режисер проекту «Ініціатива», в коментарі нам розповів, що, на його думку, основним завданням соціальної журналістики сьогодні є вираз нових поглядів і оцінок різних ситуацій в українському суспільстві.
«Потрібно не допускати замовчування важких ситуацій, пояснювати суть змін, підтримувати рівновагу інтересів, представляючи і обгрунтовуючи позиції різних соціальних груп. Щоб різні видання і окремі журналісти могли писати на гострі соціальні теми і піднімати важливі питання про підтримку певних груп, потрібно більше мотивації, адже в період пандемії і зменшення рекламних контрактів журналісти більше приділяють сили для задоволення комерційних потреб видання», – пояснює Заєць.
Соціальній журналістиці в Україні ще є куди рости, але вже можна сказати, що помітний прогрес є, тим більше, після ситуації з коронавірусом та карантином, які змусили інакше поглянути на важливі проблеми.
Автор Анастасія Іщенко
Читайте також: Карта благодійної допомоги: як працює інструмент і чому він важливий для України