Інклюзія – 2020
26 лютого 2020 року, під час засідання Кабміну в Києві, була прийнята Постанова, яка визначає скільки коштів отримає кожна область на інклюзивну сферу і на що саме їх витратить, тобто місцеві органи самоврядування будуть мати більше повноважень для перерозподілу субвенції. Відтак у 2020 році уряд спрямував близько 504 млн. грн. на розвиток інклюзивної освіти у закладах профосвіти, школах і дитячих садках.
«Якісна освіта має бути доступною для кожного учня, незалежно від національності, місця народження чи особливостей освітніх потреб дитини. Це наше глибоке переконання, і тому ми продовжуємо послідовний розвиток інклюзивної освіти в Україні. Якщо на початок 2019 року в нас було трохи більше 12 тисяч дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивних класах, то на початок 2020 року, ця цифра склала 19 345 учнів. Фактично ми бачимо зростання на 61,2% впродовж лише 2019 року. Для нас це надзвичайно потужний і важливий показник», – зазначила на принагідному брифінгу тепер вже екс-міністр освіти і науки Ганна Новосад.
За повідомленням МОН місцева влада зможе витратити надану субвенцію на: по-перше, оплату корекційно-розвиткових занять і придбання спеціальних засобів корекції (для учнів інклюзивних класів шкіл – 410,1 млн. грн., вихованців інклюзивних груп дитсадків – 87,5 млн. грн., слухачів інклюзивних груп закладів профосвіти, які поряд з професією здобувають повну загальну середню освіту – 4,9 млн. грн.); по-друге, придбання спеціальних засобів корекції для слухачів інклюзивних груп закладів профосвіти – 1,8 млн. грн.
При цьому місцева влада має повноваження для перерозподілу субвенції, залежно від ситуації, яка склалася в регіоні.
Також Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством соціальної політики України проведуть апробацію проекту Державного стандарту супроводу під час інклюзивного навчання з 17 лютого до 17 червня 2020 року.
До апробації соціальної послуги будуть долучені 19 закладів, установ та організацій, у тому числі закладів соціального захисту населення, освіти, громадських організацій Вінницької, Дніпропетровської, Харківської областей. Послуга щодо надання асистента дитині з інвалідністю на період навчання базується на принципах адресності та індивідуального підходу.
За інформацією Мінсоцполітики процедура отримання послуги досить проста. Підставою для отримання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання за рахунок бюджетних коштів є рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Батькам чи законним представникам дитини треба отримати висновок Інклюзивно-ресурсного центру та написати заяву на керівника обраного закладу освіти, який самостійно звертається з клопотанням до місцевого органу влади.
Соціальна послуга супроводу під час інклюзивного навчання надається асистентом дитини після оцінювання її індивідуальних потреб, складання індивідуального плану та укладення договору між керівником надавача послуг та одним із батьків дитини. Сам асистент допомагає дитині у самообслуговуванні, підтримує у спілкуванні і комунікаціях (у т.ч. за допомогою жестової мови), організовує харчування, пересування, забезпечує безпеку та спостереження за станом здоров’я (у т.ч. прийом ліків), сприяє проведенню дозвілля та організовує денний відпочинок. Також він має діяти з повагою до гідності дитини, забезпечити недопущення дискримінаційних і негуманних дій під час інклюзивного навчання.
Обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мають провести своєю чергою підготовку асистентів дитини терміном 60 академічних годин.
Після апробації проект державного стандарту супроводу під час інклюзивного навчання буде доопрацьовано з урахуванням реальної практики для впровадження його на усій території України.
До прикладу, у Німеччині подібна практика діє вже давно. Психолого-педагогічний супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різними. Такі центри надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами, проводять з ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність різнопрофільних фахівців, консультують батьків та вчителів тощо. Окрім центрів підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують поза межами шкіл і фінансуються органами місцевого самоврядування. Це – медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади.
Такий розвиток соціальних послуг у громадах, зокрема, для дітей з інвалідністю, за належного фінансового супроводу від держави сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини, її соціалізації у суспільстві, попередженню інституалізації дітей з особливими потребами.
Автор Катерина Стебельська
Читайте також: Інклюзія та конфлікти в школі: що робити батькам
«Якісна освіта має бути доступною для кожного учня, незалежно від національності, місця народження чи особливостей освітніх потреб дитини. Це наше глибоке переконання, і тому ми продовжуємо послідовний розвиток інклюзивної освіти в Україні. Якщо на початок 2019 року в нас було трохи більше 12 тисяч дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивних класах, то на початок 2020 року, ця цифра склала 19 345 учнів. Фактично ми бачимо зростання на 61,2% впродовж лише 2019 року. Для нас це надзвичайно потужний і важливий показник», – зазначила на принагідному брифінгу тепер вже екс-міністр освіти і науки Ганна Новосад.
За повідомленням МОН місцева влада зможе витратити надану субвенцію на: по-перше, оплату корекційно-розвиткових занять і придбання спеціальних засобів корекції (для учнів інклюзивних класів шкіл – 410,1 млн. грн., вихованців інклюзивних груп дитсадків – 87,5 млн. грн., слухачів інклюзивних груп закладів профосвіти, які поряд з професією здобувають повну загальну середню освіту – 4,9 млн. грн.); по-друге, придбання спеціальних засобів корекції для слухачів інклюзивних груп закладів профосвіти – 1,8 млн. грн.
При цьому місцева влада має повноваження для перерозподілу субвенції, залежно від ситуації, яка склалася в регіоні.
Також Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством соціальної політики України проведуть апробацію проекту Державного стандарту супроводу під час інклюзивного навчання з 17 лютого до 17 червня 2020 року.
До апробації соціальної послуги будуть долучені 19 закладів, установ та організацій, у тому числі закладів соціального захисту населення, освіти, громадських організацій Вінницької, Дніпропетровської, Харківської областей. Послуга щодо надання асистента дитині з інвалідністю на період навчання базується на принципах адресності та індивідуального підходу. За інформацією Мінсоцполітики процедура отримання послуги досить проста. Підставою для отримання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання за рахунок бюджетних коштів є рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Батькам чи законним представникам дитини треба отримати висновок Інклюзивно-ресурсного центру та написати заяву на керівника обраного закладу освіти, який самостійно звертається з клопотанням до місцевого органу влади.
Соціальна послуга супроводу під час інклюзивного навчання надається асистентом дитини після оцінювання її індивідуальних потреб, складання індивідуального плану та укладення договору між керівником надавача послуг та одним із батьків дитини. Сам асистент допомагає дитині у самообслуговуванні, підтримує у спілкуванні і комунікаціях (у т.ч. за допомогою жестової мови), організовує харчування, пересування, забезпечує безпеку та спостереження за станом здоров’я (у т.ч. прийом ліків), сприяє проведенню дозвілля та організовує денний відпочинок. Також він має діяти з повагою до гідності дитини, забезпечити недопущення дискримінаційних і негуманних дій під час інклюзивного навчання.
Обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мають провести своєю чергою підготовку асистентів дитини терміном 60 академічних годин. Після апробації проект державного стандарту супроводу під час інклюзивного навчання буде доопрацьовано з урахуванням реальної практики для впровадження його на усій території України.
До прикладу, у Німеччині подібна практика діє вже давно. Психолого-педагогічний супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різними. Такі центри надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами, проводять з ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність різнопрофільних фахівців, консультують батьків та вчителів тощо. Окрім центрів підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують поза межами шкіл і фінансуються органами місцевого самоврядування. Це – медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади.
Такий розвиток соціальних послуг у громадах, зокрема, для дітей з інвалідністю, за належного фінансового супроводу від держави сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини, її соціалізації у суспільстві, попередженню інституалізації дітей з особливими потребами.
Автор Катерина Стебельська
Читайте також: Інклюзія та конфлікти в школі: що робити батькам