Інклюзія та конфлікти в школі: що робити батькам




Конфлікти, непорозуміння, буллінг - на жаль, з цим стикаються практично всі діти в повсякденному житті. Так, згідно з даними звіту фонду ЮНІСЕФ в 2017 році в Україні 24% дітей стали жертвами цькування в школах. Причому 40% постраждалих нікому про це не розповідали. Всього в світі піддається цькуванню близько 150 млн. дітей - кожен другий учень у віці від 13 до 15 років.
Часто цькуванню піддаються і діти з особливостями розвитку. Наприклад, дітям з гіперактивністю, дефіцитом уваги, аутизмом та іншими проблемами може бути складно налагодити відносини з однолітками. Розповідаємо, що ж робити батькам, якщо у дітей з особливостями розвитку починаються проблеми в школі.

За інтеграцію дитини в суспільство відповідають дорослі

Кажуть, що психологи називають дітей, які не вкладаються в ідеальний портрет психічного і фізичного розвитку «Діти з особливостями розвитку». Це можуть бути надмірно агресивні діти, гіперактивні, тривожні і т.д. Все це може проявлятися як в легких формах, так і в більш серйозних. Таких дітей, насправді, дуже багато, але нічого страшного в цьому немає. Вони стикаються точно з такими ж проблемами, як і всі інші, тільки ось можуть їх сприймати набагато болючіше.

Психолог і психотерапевт Ольга Степашко пояснює нам в коментарі, що у не нейротіпічної дитини (тобто з особливостями) є і її характер, і її виховання. Тому, наставникам потрібно розуміти, що проблеми спілкування з іншими дітьми в конкретному випадку можуть бути пов‘язані з особливостями фізіологічними. Наприклад, дитина з РАС (розлад аутистичного спектру) не зрозумів, що сталося, зачепив когось або проігнорував щось.

«Тоді треба на зрозумілій дітям мові пояснити, що так буває і до цього слід пристосовуватися, шукати варіанти спілкування в таких умовах. Або дитина з особливостями проявила свій характер (а у всіх нас буває характер не надто якщо ми втомилися, роздратовані і т.д.) і тоді вона повинна почути на свою адресу, що така поведінка не личить для спілкування і їй слід поводитися інакше. Тобто, особисті проблеми (особливості характеру) слід відрізняти від фізіологічних особливостей і коригувати. Для цього інклюзія і створена. Соціум коригує поведінку, робить нас більш поступливими і більш вихованими. За це відповідають дорослі», - пояснює Степашко.Дійсно, в ситуації, коли в школі між дітьми виникає конфлікт, основна відповідальність лежить на вчителях і батьках, тим більше, якщо мова йде про дітей з особливостями розвитку.
Дуже важливо, щоб керівництво школи, вчителі, батьки та інші родичі доносили до своїх дітей принципи толерантності, пояснювали, як себе вести в тих чи інших ситуаціях, і, головне - не закривали очі на проблеми.

«Якщо в школі регулярно проводяться уроки толерантності, дітям пояснюються норми поведінки в установі та ставлення до оточуючих, то однолітки при найменшому цькуванню друзів/однокласників - це припинять», - розповідає нам Аліна Мельник, науковий співробітник Лабораторії психології спілкування Інституту соціальної та політичної психології.

Мельник каже, що, якщо конфлікти все ж не припиняються, в першу чергу, класний керівник повинен врегулювати ситуацію. Розібратися, в чому саме були непорозуміння, поговорити з дітьми, з батьками, заручитися їх підтримкою в проведенні додаткових бесід вдома.

«Щоб допомогти дитині інтегруватися в суспільство - потрібно з дитинства цим займатися. Крім роботи над особистістю дитини, навчанню впевненості в собі і вмінню комунікувати, успішний результат багато в чому залежить від дорослих. Якщо вони готові цю задачу вирішувати, то вона буде вирішена успішно. Якщо педагоги і батьки не знають, як допомогти, то згідно з чинним законодавством вони можуть отримати допомогу у фахівця найближчого інклюзивного ресурсного центру», - зазначила Аліна Мельник.

Що робити, якщо у дитини конфлікти в школі

Щоб допомогти дитині розібратися з проблемами, в першу чергу слід все детально з‘ясувати і не робити поспішних висновків. Інна Сергієнко, консул асоціації Аутизм Європа і засновник МГО «Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» розповідає нам, що її дитині вже 13 років і у неї аутизм.

«Свого часу моя дитина пережила і буллінг і мала проблеми у встановленні відносин з однокласниками», - говорить Сергієнко.

Вона додає, що потрібно визначити причину буллінгу, наприклад, можливо:
1. дитина з ООП (особливими освітніми потребами) чинить неправильно;
2. вчитель поступає неправильно;
3. батьки однокласників поступають неправильно;
4. однокласники чинять неправильно;
5. батьки дитини з ООП чинять неправильно.

«Найчастіше відповідей декілька, тому в залежності від цього роботу потрібно проводити по критичним напрямкам, для цього батьки дитини з ООП повинні спілкуватися з усіма учасниками освітнього процесу і перш за все зі своєю дитиною, пояснюючи їй де і як вона вчинила неправильно (якщо є такий факт). Можна прийти самому на батьківські збори і розповісти про свою дитину, про її проблеми і попросити інших батьків допомогти. Можна запросити фахівців з місцевої організації, що займається подібними проблемами (така як наша). Як правило такі організації читають лекції для вчителів, батьків і навіть проводять тренінги для учнів», - пояснює Інна Сергієнко.

Експерт додає, що таку дитину потрібно заздалегідь готувати до школи, організувати їй необхідний рівень підтримки і т.д.

Вероніка Чекалюк, іміджмейкер-психолог зазначила, що батьки повинні бути дипломатами і мислити тверезо.

«Не потрібно відразу приймати якусь одну сторону, наприклад, тільки сторону своєї дитини або ж сторону школи. Це залежить від сприйняття батьків: одні вважають, що завжди винна їх дитина, а інші повністю стають на захист своєї дитини і тим самим дозволяють їй робити все, що їй заманеться», - пояснює Чекалюк.Психолог додає, що батькам потрібно набратися мужності і терпіння, і розібратися в ситуації. До того ж, важливо, щоб батьки не ігнорували школу, як інституцію, а брали активну участь, демонструючи дитині, що їм не все одно.

«Рішення потрібно знайти спільно з керівництвом школи. Тобто, тут потрібно працювати злагоджено: батьки, шкільні психологи, класні керівники, батьківський комітет і т.д. Для дитини дуже важливо відчувати, що вона бажана в школі і вдома. У такому просторі дитина може повноцінно розвиватися», - каже Чекалюк.

Буллінг і як з ним боротися

Бувають випадки, коли конфлікти переростають в більш серйозну проблему - буллінг, про який ми вже трошки говорили вище. Часто, діти, які піддаються цькуванню в школі навіть не говорять про це своїм батькам. Але повністю приховати це неможливо, тому, якщо батьки будуть уважними і помітять зміни в настрої, характері їхньої дитини, слід розібратися, чи не стала вона жертвою буллінгу.

Правда, в цій ситуації допомога потрібна не тільки дитині-жертві, але і дитині-агресору. Дуже часто булери просто не знають, як вести себе інакше. Іноді діти-агресори і самі піддаються насильству в сім‘ї. Їх можуть бити вдома, через що вони просто йдуть на вулицю, в школу і зганяють злість на тих, хто слабший.

«Якщо цькування ініціюється одним з однокласників, то найчастіше у нього більше проблем психологічних. Слід звернути увагу на обстановку у нього вдома. Можливо саме він потребує допомоги і навіть більше, ніж дитина з ООП», - каже Інна Сергієнко.

У ГО «Девелопмент Фаундейшн» розповідають, що буллерами також стають діти, у яких в родині дуже строгі правила щодо відповідності стандартам. Часто, це дуже соціальні діти у яких багато друзів, а найменшу відмінність в інших вони на підсвідомому рівні сприймають як щось заразне.

«Один з учасників процесу буллінгу - це вчитель класу, який не помічає початку буллінгу. Його відповідальність - це помітити і не робити вигляд, що це питання дітей і виживе найсильніший», - відзначають в організації.

Також експерти додають, що важливу роль у припиненні буллінгу грають й інші однокласники. Якщо вони стануть на бік той дитини, яка піддається нападкам, а сам буллер залишиться на самоті - буллінг припиниться.

Наслідки буллінг можуть бути дуже серйозними. Тому батькам і вчителям ні в якому разі не можна закривати очі на цю проблему. Так чи інакше, батькам варто приділяти куди більше уваги своїм дітям, не відштовхувати їх і не зривати на них злість. Будь-які конфлікти можна вирішити, головне, вчасно їх помітити і докласти для цього максимум зусиль.

Автор Анастасія Іщенко

Читайте також: Медпослуги в Україні: які стануть безкоштовними, а за що доведеться заплатити