Реформа десятиріччя: 7 ключових нововведень закону про соцпослуги
Понад три місяці – з січня – новий закон про соціальні послуги чекав на підпис президента України.
Проте, цей термін значно коротший ніж роки очікування на зміни, які мають відбутися у цій сфері.
Що ж таке, власне, соцпослуги? Чому реформа системи соціальних послуг така важлива?
Поясню детально.
ПОСЛУГА, А НЕ СУБСИДІЯ
Без сумніву, реформа системи соцпослуг є найважливішою у сфері соціальної політики за останні 10 років, адже на відміну від інших механізмів соцзахисту (пільги, виплати, соціальні допомоги, субсидії) реально може допомогти людині подолати або мінімізувати наслідки складних життєвих обставин.
Зазвичай, коли ми чуємо "соціальні послуги", то уявляємо собі саме оформлення субсидії, допомоги при народженні чи просто отримання чергової довідки у відділі соціального забезпечення.
Проте, соцпослуги не мають нічого спільного з вищеназваними адміністративними послугами.
Згідно нового закону:
Соціальні послуги – це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Варто також окремо наголосити на такому понятті:
Складні життєві обставини (далі – СЖО) – це обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно.
Розібратися в тому, що собою являють соцпослуги, нам допоможе розгляд життєвої ситуації сім᾿ї Іванчуків:
- тато Степан, 38 років – працює сезонно, іноді зловживає алкоголем;
- мама Ольга, 35 років – не працює, перебуває у декретній відпустці, має проблеми зі здоров᾿ям (потребує операції, але не може залишити 2-х дітей без догляду);
- син Дмитро, 9 років – дитина з інвалідністю (підгрупа А – потребує постійного цілодобового догляду), перебуває постійно вдома;
- син Іван, 9 років – дитина з інвалідністю (має порушення опорно-рухового апарату), навчається у спеціальній школі за 50 км від дому, батьки забирають додому на канікули.
Фахівець із соціальної роботи, який навідався у сім᾿ю визначив, що сім᾿я малозабезпечена і перебуває у СЖО.
Іванчуки вже отримують підтримку від держави і громади у вигляді грошових виплат (допомога на дітей з інвалідністю, надбавка по догляду за дитиною з інвалідністю, допомога малозабезпеченим сім᾿ям), а також субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, пільги, інколи – матеріальну допомогу від громади.
Чи допомагають ці численні заходи подолати СЖО, в яких опинилася сім᾿я?
Очевидно, що ні. Бо їхня проблема не у нестачі коштів (принаймні, не основна), а в тому, що батьки з різних причин не спроможні забезпечувати сім᾿ю і самостійно впоратись з цими обставинами.
Матеріальна допомога від громади не здатна змінити відношення батька до своєї відповідальності за родину (на жаль, часто навпаки), допомога малозабезпеченим сім᾿ям – не допоможе мамі вирішити питання зі здоров᾿ям, виплати по інвалідності – соціалізувати Дмитра у громаді та повернути в сім᾿ю Івана…
Подолати СЖО у сім᾿ї Іванчуків зможе лише надання якісних соціальних послуг, а саме:
- вся сім᾿я має перебувати під соціальним супроводом фахівця з соціальної роботи, завдання якого, зокрема, полягає в оцінці ситуації і складанні індивідуального плану, навчання та розвиток навичок, сприяння в отриманні психологічної допомоги, інформуванні консультування тощо;
- тато Степан має отримати послугу соціальної адаптації, яка передбачає, зокрема, корекцію психологічного стану та поведінки в повсякденному житті, надання психологічної підтримки, сприяння працевлаштуванню, допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків;
- мама Ольга потребує послуги тимчасового відпочинку для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю – це дасть їй можливість лягти до лікарні, зробити операцію і покращити стан здоров᾿я;
- син Дмитро потребує соціальної послуги денного догляду – це перебування у центрах, відділеннях для дітей з інвалідністю впродовж дня під наглядом фахівців, де діти отримують реабілітаційні послуги, де формуються та підтримуються їхні навички самообслуговування, надається психологічна підтримка, організовується дозвілля;
- син Іван має повернутися додому – жити в сім᾿ї і навчатися в громаді, в інклюзивному класі. Там він може отримувати соцпослугу супроводу під час інклюзивного навчання.
За умови отримання цих послуг життя родини Іванчуків має шанс налагодитися і СЖО можуть бути подолані або принаймні мінімізовані їхні негативні наслідки.
Нині діє "старий" закон про соціальні послуги, який був прийнятий у далекому 2003 році. Більшість перерахованих вище послуг можуть надаватися вже давно: розроблені стандарти і система ніби готова.
Що ж заважало цьому? Чому потрібно було приймати новий закон?
Відповідь нижче, у семи ключових нововведеннях, що вступлять у силу з 1 січня 2020 року:
1.Соцпослуги – власні повноваження громад
З наступного року саме до відання виконавчих органів міських рад, міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад належить забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону.
До повноважень цих органів належатиме, зокрема, визначення потреб населення у соціальних послугах, інформування про їх перелік, забезпечення їх фінансування, а також забезпечення підвищення компетентності і кваліфікації надавачів соціальних послуг.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад забезпечують безпосередньо отримання надання базових соціальних послуг.
2. Базові соцпослуги
Це одна з найбільших перемог цього закону. Зовсім скоро в кожній громаді, при наявності потреби, мають бути розвинуті наступні послуги, які умовно можна поділити на такі групи:
- превентивні/профілактичні: консультування, інформування, соціальна профілактика;
- для осіб/сімей, що потрапили у складні життєві обставини: соціальний супровід, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, натуральна допомога, представництво інтересів, посередництво (медіація);
- для осіб з інвалідністю та похилого віку: підтримане проживання, догляд вдома, фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колясках, порушення зору, переклад жестовою мовою;
- для дітей з інвалідністю: супровід під час інклюзивного навчання, денний догляд;
- кризові послуги: екстрене (кризове) втручання; надання притулку;
- для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних.
Як видно, перелік достатньо великий і пов᾿язано це з тим, що всі ці послуги мають надаватися у громаді, максимально наближено до проживання людини, що їх потребує.
3. Демонополізація ринку
Законом встановлюються єдині вимоги до надавачів соціальних послуг усіх форм власності: державних, комунальних і недержавних.
До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону без здійснення підприємницької діяльності.
Визначено, що надавачі недержавного сектору можуть бути залучені шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо.
Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.
Нагадуємо, що, зокрема, вимога щодо надання (починаючи з 2026 року) неурядовими організаціями не менше ніж 50% соціальних послуг дітям і сім’ям з дітьми на замовлення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, визначена у Національній стратегії з реформування системи інституційного догляду і виховання дітей.
4. Обов’язкове надання соцпослуг
Новим законом передбачено, що в окремих випадках, отримувачі послуг не можуть від них відмовитись, а мають проходити індивідуальні корекційні програми:
- батьки, які не виконують батьківських обов’язків;
- особи, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми;
- особи, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону;
- особи, яких судом направлено на проходження програми для кривдників;
- в інших випадках, передбачених законом.
Законом також дозволено не застосовувати ведення випадку у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи – надання соціальної послуги екстрено (кризово).
5. Ведення випадку
Це одна з ключових технологій соціальної роботи, яка практикується у багатьох розвинутих країнах світу.
Ведення випадку спрямоване на вирішення психологічних, міжособистісних, соціальних та інших проблем шляхом встановлення безпосередньої взаємодії між фахівцем з соціальної роботи і отримувачем послуги та його сім᾿єю чи оточенням.
Етапи ведення випадку є такими:
1. Аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;
2. Оцінка потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
3. Прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;
4. Розробка індивідуального плану надання соціальних послуг;
5. Укладення договору про надання соціальних послуг;
6. Виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;
7. Здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.
Таким чином, фахівець з соціальної роботи не просто перенаправляє особу після встановлення факту СЖО, але й супроводжує її на шляху по їх подолання чи мінімізації негативних наслідків.
6. Реєстр соцпослуг
Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг (у т.ч. про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності), та про отримувачів соціальних послуг.
Для надавачів внесення до Реєстру означає можливість працювати в офіційному полі і претендувати на отримання фінансування за рахунок бюджетних коштів, зокрема через механізм соціального замовлення. Щоб бути у Реєстрі, надавачі мають відповідати критеріям діяльності, що встановлюються Кабінетом Міністрів, серед яких, зокрема:
1. наявність статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців);
2. дотримання державних стандартів соціальних послуг;
3. відповідний фаховий рівень працівників тощо.
У законі також визначено, що соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.
Для отримувачів соціальних послуг наявність Реєстру стане гарантією збереження історії отримання соціальних послуг, що дозволить, наприклад, при зміні місця проживання, фахівцям більш ефективно приймати рішення щодо подолання чи мінімізації негативних наслідків СЖО.
Відомості про отримувачів соціальних послуг до Реєстру вносять безпосередньо надавачі.
Держателем Реєстру є Міністерство соціальної політики. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру затверджує Кабінет Міністрів України.
Інформація з Реєстру використовується з додержанням вимог законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних" виключно для потреб, визначених законодавством про соціальні послуги.
7. Класифікатор соцпослуг
Новим законом передбачено також нову класифікацію соціальних послуг.
Так, відповідно до статті 16 закону соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:
- соціальну профілактику — запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;
- соціальну підтримку — сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;
- соціальне обслуговування — мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
Крім того, соціальні послуги класифікуються за типами, місцем надання та строками надання.
Міністерство соціальної політики вже працює над розробкою Класифікатора соціальних послуг і до цієї діяльності можуть долучитися всі охочі.
Маріанна Онуфрик, керівниця громадської організації "Соціальна синергія", спеціально для УП.Життя
Проте, цей термін значно коротший ніж роки очікування на зміни, які мають відбутися у цій сфері.
Що ж таке, власне, соцпослуги? Чому реформа системи соціальних послуг така важлива?
Поясню детально.
ПОСЛУГА, А НЕ СУБСИДІЯ
Без сумніву, реформа системи соцпослуг є найважливішою у сфері соціальної політики за останні 10 років, адже на відміну від інших механізмів соцзахисту (пільги, виплати, соціальні допомоги, субсидії) реально може допомогти людині подолати або мінімізувати наслідки складних життєвих обставин.
Зазвичай, коли ми чуємо "соціальні послуги", то уявляємо собі саме оформлення субсидії, допомоги при народженні чи просто отримання чергової довідки у відділі соціального забезпечення.
Проте, соцпослуги не мають нічого спільного з вищеназваними адміністративними послугами.
Згідно нового закону:
Соціальні послуги – це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Варто також окремо наголосити на такому понятті:
Складні життєві обставини (далі – СЖО) – це обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно.
Розібратися в тому, що собою являють соцпослуги, нам допоможе розгляд життєвої ситуації сім᾿ї Іванчуків:
- тато Степан, 38 років – працює сезонно, іноді зловживає алкоголем;
- мама Ольга, 35 років – не працює, перебуває у декретній відпустці, має проблеми зі здоров᾿ям (потребує операції, але не може залишити 2-х дітей без догляду);
- син Дмитро, 9 років – дитина з інвалідністю (підгрупа А – потребує постійного цілодобового догляду), перебуває постійно вдома;
- син Іван, 9 років – дитина з інвалідністю (має порушення опорно-рухового апарату), навчається у спеціальній школі за 50 км від дому, батьки забирають додому на канікули.
Фахівець із соціальної роботи, який навідався у сім᾿ю визначив, що сім᾿я малозабезпечена і перебуває у СЖО.
Іванчуки вже отримують підтримку від держави і громади у вигляді грошових виплат (допомога на дітей з інвалідністю, надбавка по догляду за дитиною з інвалідністю, допомога малозабезпеченим сім᾿ям), а також субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, пільги, інколи – матеріальну допомогу від громади.
Чи допомагають ці численні заходи подолати СЖО, в яких опинилася сім᾿я?
Очевидно, що ні. Бо їхня проблема не у нестачі коштів (принаймні, не основна), а в тому, що батьки з різних причин не спроможні забезпечувати сім᾿ю і самостійно впоратись з цими обставинами.
Матеріальна допомога від громади не здатна змінити відношення батька до своєї відповідальності за родину (на жаль, часто навпаки), допомога малозабезпеченим сім᾿ям – не допоможе мамі вирішити питання зі здоров᾿ям, виплати по інвалідності – соціалізувати Дмитра у громаді та повернути в сім᾿ю Івана…
Подолати СЖО у сім᾿ї Іванчуків зможе лише надання якісних соціальних послуг, а саме:
- вся сім᾿я має перебувати під соціальним супроводом фахівця з соціальної роботи, завдання якого, зокрема, полягає в оцінці ситуації і складанні індивідуального плану, навчання та розвиток навичок, сприяння в отриманні психологічної допомоги, інформуванні консультування тощо;
- тато Степан має отримати послугу соціальної адаптації, яка передбачає, зокрема, корекцію психологічного стану та поведінки в повсякденному житті, надання психологічної підтримки, сприяння працевлаштуванню, допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків;
- мама Ольга потребує послуги тимчасового відпочинку для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю – це дасть їй можливість лягти до лікарні, зробити операцію і покращити стан здоров᾿я;
- син Дмитро потребує соціальної послуги денного догляду – це перебування у центрах, відділеннях для дітей з інвалідністю впродовж дня під наглядом фахівців, де діти отримують реабілітаційні послуги, де формуються та підтримуються їхні навички самообслуговування, надається психологічна підтримка, організовується дозвілля;
- син Іван має повернутися додому – жити в сім᾿ї і навчатися в громаді, в інклюзивному класі. Там він може отримувати соцпослугу супроводу під час інклюзивного навчання.
За умови отримання цих послуг життя родини Іванчуків має шанс налагодитися і СЖО можуть бути подолані або принаймні мінімізовані їхні негативні наслідки.
Нині діє "старий" закон про соціальні послуги, який був прийнятий у далекому 2003 році. Більшість перерахованих вище послуг можуть надаватися вже давно: розроблені стандарти і система ніби готова.
Що ж заважало цьому? Чому потрібно було приймати новий закон?
Відповідь нижче, у семи ключових нововведеннях, що вступлять у силу з 1 січня 2020 року:
1.Соцпослуги – власні повноваження громад
З наступного року саме до відання виконавчих органів міських рад, міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад належить забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону.
До повноважень цих органів належатиме, зокрема, визначення потреб населення у соціальних послугах, інформування про їх перелік, забезпечення їх фінансування, а також забезпечення підвищення компетентності і кваліфікації надавачів соціальних послуг.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад забезпечують безпосередньо отримання надання базових соціальних послуг.
2. Базові соцпослуги
Це одна з найбільших перемог цього закону. Зовсім скоро в кожній громаді, при наявності потреби, мають бути розвинуті наступні послуги, які умовно можна поділити на такі групи:
- превентивні/профілактичні: консультування, інформування, соціальна профілактика;
- для осіб/сімей, що потрапили у складні життєві обставини: соціальний супровід, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, натуральна допомога, представництво інтересів, посередництво (медіація);
- для осіб з інвалідністю та похилого віку: підтримане проживання, догляд вдома, фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колясках, порушення зору, переклад жестовою мовою;
- для дітей з інвалідністю: супровід під час інклюзивного навчання, денний догляд;
- кризові послуги: екстрене (кризове) втручання; надання притулку;
- для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних.
Як видно, перелік достатньо великий і пов᾿язано це з тим, що всі ці послуги мають надаватися у громаді, максимально наближено до проживання людини, що їх потребує.3. Демонополізація ринку
Законом встановлюються єдині вимоги до надавачів соціальних послуг усіх форм власності: державних, комунальних і недержавних.
До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону без здійснення підприємницької діяльності.
Визначено, що надавачі недержавного сектору можуть бути залучені шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо.
Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.
Нагадуємо, що, зокрема, вимога щодо надання (починаючи з 2026 року) неурядовими організаціями не менше ніж 50% соціальних послуг дітям і сім’ям з дітьми на замовлення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, визначена у Національній стратегії з реформування системи інституційного догляду і виховання дітей.
4. Обов’язкове надання соцпослуг
Новим законом передбачено, що в окремих випадках, отримувачі послуг не можуть від них відмовитись, а мають проходити індивідуальні корекційні програми:
- батьки, які не виконують батьківських обов’язків;
- особи, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми;
- особи, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону;
- особи, яких судом направлено на проходження програми для кривдників;
- в інших випадках, передбачених законом.
Законом також дозволено не застосовувати ведення випадку у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи – надання соціальної послуги екстрено (кризово).
5. Ведення випадку
Це одна з ключових технологій соціальної роботи, яка практикується у багатьох розвинутих країнах світу.
Ведення випадку спрямоване на вирішення психологічних, міжособистісних, соціальних та інших проблем шляхом встановлення безпосередньої взаємодії між фахівцем з соціальної роботи і отримувачем послуги та його сім᾿єю чи оточенням.
Етапи ведення випадку є такими:
1. Аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;
2. Оцінка потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
3. Прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;
4. Розробка індивідуального плану надання соціальних послуг;
5. Укладення договору про надання соціальних послуг;
6. Виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;
7. Здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.
Таким чином, фахівець з соціальної роботи не просто перенаправляє особу після встановлення факту СЖО, але й супроводжує її на шляху по їх подолання чи мінімізації негативних наслідків.
6. Реєстр соцпослуг
Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг (у т.ч. про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності), та про отримувачів соціальних послуг.
Для надавачів внесення до Реєстру означає можливість працювати в офіційному полі і претендувати на отримання фінансування за рахунок бюджетних коштів, зокрема через механізм соціального замовлення. Щоб бути у Реєстрі, надавачі мають відповідати критеріям діяльності, що встановлюються Кабінетом Міністрів, серед яких, зокрема:
1. наявність статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців);
2. дотримання державних стандартів соціальних послуг;
3. відповідний фаховий рівень працівників тощо.
У законі також визначено, що соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.
Для отримувачів соціальних послуг наявність Реєстру стане гарантією збереження історії отримання соціальних послуг, що дозволить, наприклад, при зміні місця проживання, фахівцям більш ефективно приймати рішення щодо подолання чи мінімізації негативних наслідків СЖО.
Відомості про отримувачів соціальних послуг до Реєстру вносять безпосередньо надавачі.
Держателем Реєстру є Міністерство соціальної політики. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру затверджує Кабінет Міністрів України.
Інформація з Реєстру використовується з додержанням вимог законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних" виключно для потреб, визначених законодавством про соціальні послуги.
7. Класифікатор соцпослуг
Новим законом передбачено також нову класифікацію соціальних послуг.
Так, відповідно до статті 16 закону соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:
- соціальну профілактику — запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;
- соціальну підтримку — сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;
- соціальне обслуговування — мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
Крім того, соціальні послуги класифікуються за типами, місцем надання та строками надання.
Міністерство соціальної політики вже працює над розробкою Класифікатора соціальних послуг і до цієї діяльності можуть долучитися всі охочі.
Маріанна Онуфрик, керівниця громадської організації "Соціальна синергія", спеціально для УП.Життя