Щеплення – це не лише для дітей
Останнім часом вітчизняний інформаційний простір просто перенасичений медичними темами, зокрема про культуру щеплень, про дитячі хвороби та дорослі, про різницю вакцин і сироваток, і про спалахи інфекцій, про які, здавалося б, увесь цивілізований світ уже й забув… Але, як відомо, диму без вогню не буває, тому давайте розбиратися.
Щеплення: для кого воно?
Уфонд вже висвітлював тему щеплень у цілому, але зважаючи на теперішню ситуацію зі спалахами дифтерії у дорослих, зупинимося на конкретному аспекті – дорослому. Чомусь у суспільстві сформувався хибний стереотип, що мовляв щеплення – це лише для дітей. Так, безперечно, більшість щеплень людині роблять ще у дитячому віці. До них належать - щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції, кору, краснухи та епідемічного паротиту. Та цього недостатньо, щоб безпечно співіснувати людині у постійно контактуючому соціумі. Відповідально ставитися до здоров’я – це не лише добре себе почувати, а ще й брати на себе відповідальність за те, чи є особисто Я носієм якоїсь хвороби і чи не постраждає від цього моє оточення. І на жаль, зараз ця відповідальність набагато нижча, аніж хотілося б, і життя в українських мегаполісах стає справжнім випробуванням і перевіркою теорії «виживає найсильніший». Адже за МОЗівською цього- і тогорічною статистикою на кір, правець та дифтерію – хвороби, від яких можна захиститися, лише придбавши імунітет щепленнями – хворіють і діти, і дорослі. Це ще раз підтверджує, що не вік захищає від хвороб, а вчасно пройдене вакцинування.
Тому, якщо Вам більше 26 років (а саме у 26-річному віці варто проводити першу дорослу ревакцинацію від дифтерії і правця), то слід звернутися до календаря щеплень. Спершу перевірте свій перелік отриманих щеплень. Інформацію про нього можна знайти у своїй лікарняній картці або звернутися до свого сімейного лікаря. Якщо ж записів про дитячі щеплення немає чи є сумніви в правильно здійсненій вакцинації, то лікарі радять зробити аналіз крові на відповідні антитіла. Наявність антитіл означає, що організм захищений від цього вірусу, а ось відсутність – сигналізує про необхідність повторного щеплення.
Як виглядає календар щеплень дорослого?
Планові щеплення для дорослих є безкоштовними. Їх можна зробити у кабінетах щеплень або у свого сімейного лікаря. У МОЗ наголошують, що держава закуповує достатню кількість препаратів, аби ситуації дефіциту вакцин не виникало. Отож, обов’язковою вакцинацією кожні 10 років, починаючи з 26, є щеплення від дифтерії та правця. Якщо в дитинстві не вакцинувалися, або невідомо, вакциновані чи ні, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М: перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя. Також у дорослому віці необхідно надолужити, якщо пропущені у дитинстві такі щеплення, як: щеплення від кору, краснухи та паротиту (дві дози вакцини КПК захищають від кору, краснухи і паротиту на усе життя; ревакцинація не потрібна, якщо Вам зробили таке щеплення в дитинстві (за календарем - в 1 і 6 років); щеплення від гепатиту В (імунізація проти гепатиту B захистить людину від небезпечних наслідків вірусної інфекції; щеплення рекомендоване для усіх дорослих, які не були вакциновані у дитинстві; схему вакцинації і дозування препарату підбирає лікар в залежності від віку та медичної історії пацієнта). Необов’язковими, але важливими є щеплення проти грипу (щороку), проти вірусу папіломи людини, проти гепатиту А.
Яка ситуація з цьогорічним спалахом «недитячої» дифтерії?
За оперативною інформацією МОЗ про епідемічну ситуацію в країні щодо дифтерії протягом 10-ти місяців 2019 року (на 1 листопада) встановлено 21 діагноз «дифтерія». 19 хворих із 21-го були діагностовані у жовтні. У міністерстві наголошують, що нинішнє зростання захворюваності обумовлене вкрай низьким охопленням вакцинації населення. Зараз в Україні наявно 6 млн 800 тисяч доз вакцини проти дифтерії, проте, охоплення щепленням не перевищує 60% серед дорослих та дітей віком до року.
У попередні роки показники були ще нижчими: у 2015 році вакцинувалось лише 21% населення, а у 2016 - 26% відповідно. Саме тому існує загроза поширення інфекції. Спалах на дифтерію виникає у країнах, де охоплення імунізацією низьке. За попередні 9 років, із 2010 по 2018 рік, в Україні загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію.
І наостанок. Досвід світових лікарів свідчить, що вакцинація – найкращий варіант у боротьбі проти смертельно небезпечних хвороб. Вона дозволяє уникнути хвороб, проти яких немає ліків (наприклад, кір), й убезпечує від тяжких наслідків інфекцій (наприклад, гепатиту). Медики наголошують, що ризик ускладнень після перенесеної хвороби набагато вищий, ніж ризик побічних реакцій після щеплення.
Слід пам’ятати, що кожна щеплена людина є частинкою колективного імунітету. Тобто, якщо суспільство на 90-95% вакциноване проти небезпечного вірусу, то йому просто ніде розвиватись, а отже, ніхто не хворіє.
Будьте здорові!
Автор Катерина Стебельська
Фото Lifehacker.ru
Читайте також: Пластик в допомогу: як звичайне сміття перетворюється в добрі справи
Щеплення: для кого воно?
Уфонд вже висвітлював тему щеплень у цілому, але зважаючи на теперішню ситуацію зі спалахами дифтерії у дорослих, зупинимося на конкретному аспекті – дорослому. Чомусь у суспільстві сформувався хибний стереотип, що мовляв щеплення – це лише для дітей. Так, безперечно, більшість щеплень людині роблять ще у дитячому віці. До них належать - щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції, кору, краснухи та епідемічного паротиту. Та цього недостатньо, щоб безпечно співіснувати людині у постійно контактуючому соціумі. Відповідально ставитися до здоров’я – це не лише добре себе почувати, а ще й брати на себе відповідальність за те, чи є особисто Я носієм якоїсь хвороби і чи не постраждає від цього моє оточення. І на жаль, зараз ця відповідальність набагато нижча, аніж хотілося б, і життя в українських мегаполісах стає справжнім випробуванням і перевіркою теорії «виживає найсильніший». Адже за МОЗівською цього- і тогорічною статистикою на кір, правець та дифтерію – хвороби, від яких можна захиститися, лише придбавши імунітет щепленнями – хворіють і діти, і дорослі. Це ще раз підтверджує, що не вік захищає від хвороб, а вчасно пройдене вакцинування.
Тому, якщо Вам більше 26 років (а саме у 26-річному віці варто проводити першу дорослу ревакцинацію від дифтерії і правця), то слід звернутися до календаря щеплень. Спершу перевірте свій перелік отриманих щеплень. Інформацію про нього можна знайти у своїй лікарняній картці або звернутися до свого сімейного лікаря. Якщо ж записів про дитячі щеплення немає чи є сумніви в правильно здійсненій вакцинації, то лікарі радять зробити аналіз крові на відповідні антитіла. Наявність антитіл означає, що організм захищений від цього вірусу, а ось відсутність – сигналізує про необхідність повторного щеплення.
Як виглядає календар щеплень дорослого?Планові щеплення для дорослих є безкоштовними. Їх можна зробити у кабінетах щеплень або у свого сімейного лікаря. У МОЗ наголошують, що держава закуповує достатню кількість препаратів, аби ситуації дефіциту вакцин не виникало. Отож, обов’язковою вакцинацією кожні 10 років, починаючи з 26, є щеплення від дифтерії та правця. Якщо в дитинстві не вакцинувалися, або невідомо, вакциновані чи ні, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М: перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя. Також у дорослому віці необхідно надолужити, якщо пропущені у дитинстві такі щеплення, як: щеплення від кору, краснухи та паротиту (дві дози вакцини КПК захищають від кору, краснухи і паротиту на усе життя; ревакцинація не потрібна, якщо Вам зробили таке щеплення в дитинстві (за календарем - в 1 і 6 років); щеплення від гепатиту В (імунізація проти гепатиту B захистить людину від небезпечних наслідків вірусної інфекції; щеплення рекомендоване для усіх дорослих, які не були вакциновані у дитинстві; схему вакцинації і дозування препарату підбирає лікар в залежності від віку та медичної історії пацієнта). Необов’язковими, але важливими є щеплення проти грипу (щороку), проти вірусу папіломи людини, проти гепатиту А.
Яка ситуація з цьогорічним спалахом «недитячої» дифтерії?
За оперативною інформацією МОЗ про епідемічну ситуацію в країні щодо дифтерії протягом 10-ти місяців 2019 року (на 1 листопада) встановлено 21 діагноз «дифтерія». 19 хворих із 21-го були діагностовані у жовтні. У міністерстві наголошують, що нинішнє зростання захворюваності обумовлене вкрай низьким охопленням вакцинації населення. Зараз в Україні наявно 6 млн 800 тисяч доз вакцини проти дифтерії, проте, охоплення щепленням не перевищує 60% серед дорослих та дітей віком до року.
У попередні роки показники були ще нижчими: у 2015 році вакцинувалось лише 21% населення, а у 2016 - 26% відповідно. Саме тому існує загроза поширення інфекції. Спалах на дифтерію виникає у країнах, де охоплення імунізацією низьке. За попередні 9 років, із 2010 по 2018 рік, в Україні загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію.
І наостанок. Досвід світових лікарів свідчить, що вакцинація – найкращий варіант у боротьбі проти смертельно небезпечних хвороб. Вона дозволяє уникнути хвороб, проти яких немає ліків (наприклад, кір), й убезпечує від тяжких наслідків інфекцій (наприклад, гепатиту). Медики наголошують, що ризик ускладнень після перенесеної хвороби набагато вищий, ніж ризик побічних реакцій після щеплення.
Слід пам’ятати, що кожна щеплена людина є частинкою колективного імунітету. Тобто, якщо суспільство на 90-95% вакциноване проти небезпечного вірусу, то йому просто ніде розвиватись, а отже, ніхто не хворіє.
Будьте здорові!
Автор Катерина Стебельська
Фото Lifehacker.ru
Читайте також: Пластик в допомогу: як звичайне сміття перетворюється в добрі справи