Що таке благодійність?




«Я займаюся філантропією не з почуття провини або потреби створити собі гарну репутацію. Я займаюся філантропією, оскільки вірю в те, чим займаюся» © Джордж Сорос. Різни погляди, різні долі, абсолютно різне оточення й вподобання. Іноді, дивлячись на наших інтерв’юерів не розумієш, що може поєднувати настільки різних людей. При усій своїй індивідуальності, кожен з них має таку спільну рису характеру як небайдужість і прагнення допомогти. Саме з такими людьми ми і поспілкуємося в нашій щомісячній рубриці під назвою «Що таке благодійність?», де кожен з них розкаже нам, який сенс він вкладає в це слово.

Кирило Сергєєв, директор адвокатського бюро "Сергєєв та Партнери", ветеран АТО:

Кирило, що особисто для вас означає слово - благодійність?

Благодійність потрібно відрізняти від меценатства - безповоротної грошової допомоги. Благодійність - це безкорисне добро, допомога тим, хто нездатен допомогти собі сам. Для благодійності непотрібно вкладати гроші, для того щоб допомогти іншому, часто і гроші не потрібні. Можна здати кров для хворих, сплести сітку для армії, або прибрати в кімнатах будинку пристарілих.
Наведу простий приклад: якось один з моїх клієнтів по адвокатурі - крупний заклад, сказали, що у них є база на озері Синівір. Я переконав їх прийняти там дітей загиблих участников АТО. Мій коллега зібрав 20 дітей і переконав транспортну компанію виділити автобус. Ось так, ми не вклали ані гривні, знайшли двох меценатів і 20 дітей, чий батьки загинули в АТО, отримали гарний відпочинок.

Як ви вважаете, якщо людина займається благодійністю, чи повинна вона це афішувати? Оточуючі це сприймуть як гарний приклад, чи «самопіар»?

Потрібно відрізняти приватну благодійну дію від професійних волонтерів. Останні є такими собі посередниками збору проблем людей і коштів меценатів. Якщо ти хочеш зробити добру справу грошима, то краще звертатись до них, оскільки вони збираючи кошти з багатьох людей і знаючи проблеми своєї соціальної групи, здатні вирішувати більш масштабні проблеми. Їм важливо афішувати свою діяльність, інакше потенційні меценати не дізнаються про них.
Приватний благодійний вчинок не варто афішувати, як рекомендація, бо люди часто невдячні, і за добро, їм можуть відповісти заздрістю і обвинуваченнями. Тому, щоб не було зайвих сподівань, краще добрі справи робити як поклик душі нічого не чекаючи у відповідь. Хоча і тут є виключення, наприклад: коли ви зробили не зовсім стандартну добру справу і прагнете, щоб інші люди чинили так само, про неї також потрібно повідомити оточенню, щоб вони знали про такий формат благодійності. Ми якось пропонували товарищам по службі, щоб вони приділили увагу дітям, особливо синам, їх загиблих побратимів. Ми казали: це не вимагає грошей, зіграй з ним у футбол або навчи керувати машиною, або поясни, як з дівчиною знайомитись - він залишився без батька, і ти можеш хоч частково дати йому те, що татко гарантовано дав би, якби не загинув.

Як ви вважаєте, займатися благодійністю повинні тільки люди з достатком, чи це соціальний обов‘язок кожного з нас?

Ні те, ні інше. Займатись меценатством мають ті, у кого статки більші ніж реципієнти яким вони допомагають. Професійні волонтери мають отримувати зарплатню, бо це їх професія. А для того, щоб зробити добру справу у повсякденному житті, гроші не потрібні.
До того ж, мені не подобається термін «обов‘язок». Благодійність не є обов‘язком, а виключним станом, коли тобі захотілось допомогти людині/людям, і своє бажання ти реалізував у дію. Але зобов’язувати когось до благодійності є категорично неприпустимим.

На вашу думку, чи можна якось заохочувати молодь та прививати бажання допомагати оточуючим?

Прищепити бажання допомагати неможливо. Бо часто, це бажання є ситуативним і виникає там, де людина сама від себе цього не очікує. Можна давати знання про те, як можна допомагати, бо часто, за наявності бажання, людина не знає, як цю допомогу зробити - до кого звертатись і куди йти.
Приведу приклад з власного життя: якось до мене звернулась жінка, вона організувала збір речей для людей, які живуть на лінії розмежування АТО. Зібравши 5 тонн, усвідомила, що не знає кому саме їх везти і де взяти транспорт. Тому заохочувати бажання неможливо, але можливо дати знання, як ці бажання впроваджувати в життя на практиці.


Анастасія Д`якова, національний експерт із захисту дітей від насильства, в офісі Уповноваженого з прав дитини:

Анастасія, що особисто для вас означає - благодійність?

Благодійність для мене - це небайдуже ставлення до того, що відбувається навколо тебе, а також, реальні дії, що спрямовані на покращення даної ситуації.

На вашу думку, займатись благодійністю в першу чергу повинні впливові та заможні люди, чи все ж таки це являється соціальним обов‘язком кожної небайдужої людини?

Благодійність - це взагалі ні обов’язок – насамперед це виховання, цінності і поклик душі. На мою думку, це ніяк не повинно залежати від ваших статків.

Чи варто афішувати тему благодійності? На вашу думку, це в більшій мірі сприймається оточуючими як гарний приклад, чи все ж таки спроба «самопіару»?

Я вважаю, що головне не те - говорять про добрі справи деталізовано чи ні, а який у людини всередині мотив. Якщо хтось робить добру справу, щоб піаритись і затвердити своє его, то світ це відчуває і тоді віддачі можна не чекати. Якщо ж мотив - допомога і зміни, то надаючи розголосу, збільшуються шанси, що хтось ще захоче теж допомогти.


Роман Холодов, волонтер, багато рокiв надає гуманiтарну та медичну допомогу безхатькам і людям похилого вiку:

Романе, що особисто для вас означає - благодійність? Та з якого моменту в життi у вас виникло бажання займатись цим?

Благодійність це те, що притаманно кожному. В кожному є це зерно, а наскільки його проростять за своє життя, або ж приглушать на початках, залежить від самої людини. Благодійність, для мене - це свого роду дружба між нами і тим кому ми допомагаємо. Бажання займатись волонтерською роботою було присутнє давно, але завжди заважав комплекс «я не зможу, мені це не під силу, в мене немає ресурсів і тд». Головним поштовхом початку такої діяльності, як і в багатьох, стала війна. Спочатку, як волонтерська робота для військових, а потім, це перейшло в проект по допомозі людям які опинились в складній життєвій ситуації.

Наскiльки я знаю, то ви не афiшуєте вашу благодiйну дiяльнiсть? Чому саме так? Та як ви вважаєте, чи варто афiшувати тему благодiйностi?

Варто афішувати - як ви це робите і для чого ви це робите. У багатьох людей, як це не парадоксально звучить, присутній певний страх, бар‘єр до волонтерської роботи, а висвітлювання подій такого роду допомагає його долати і допомогти людині відкритись. Негативно відношусь до політичного контексту у різного роду благодійних акціях, хоча є чітке розуміння що в політичних партій є свої фінансові ресурси які сприяли б в роботі, але піарити політичні сили на благодійності це дуже, як на мене, брудно.

Як ви вважаєте, займатись благодійністю повинні тільки люди з достатком, чи це обов‘язок кожного з нас?

Займатись волонтерством може практично кожен! Благодійність, це не тільки комусь допомогти матеріально або фізично, це також психологічна або духовно допомога. Якщо не має змоги допомогти матеріально, просто поговоріть з ними. Для літніх людей або людей в скрутному становищі, дуже важливо, щоб їх вислухали. Адже для них це головне - увага!

Що надихає вас? Яка думка, чи мета змушує вас не опускати руки та продовжувати цим займатись?

Надихають люди, які потребують нашої допомоги, адже вони вірять у краще, а краще для них це шматок хліба, обійми і добре слово. Нам є чого в них повчитись. Після розмов з ними, ти починаєш цінувати сім‘ю, свій час і на що ти його витрачаєш, виробляється певна система цінностей. Я спочатку боявся, що мені буде важко спілкуватись з людьми які опинились в будинках пристарілих, в лікарні, просто в складних життєвих обставинах. Але насправді це легко, бо вони чекають кожного приїзду.
А ще не може не радувати те, що я знаходжу однодумців, які думають так само як і я. Які роблять реальні кроки для допомоги і не бояться, що не зможуть.


Читайте також: Гліб Загорій, Таїсія Непокрітова і Тетяна Литвинова - Що таке благодійність?