Дитяче питання: що буде з інтернатами в Україні?
В минулому році, фраза про те, що в Україні скоро не стане інтернатів, викликала справжнє занепокоєння та навіть обурення. «Що це за популізм?», «Куди подінуть усіх цих бідолашних дітей?», «А що з людьми робити, які там працювали?». Питань чимало. На деякі з них дали відповіді Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба та директор Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики Руслан Колбаса.
Система сьогодні.
Інтернат – це заклад з цілодобовим перебуванням дітей, створений з метою їх проживання, розвитку, виховання, освіти, професійної орієнтації, підготовки до самостійного життя.
Зараз в Україні загалом працюють 10 типів інтернатних закладів різного підпорядкування. Паралельно функціонує система підтримки дітей. Мова йде про патронатні сім’ї, які готові дати тимчасовий притулок дитині, аби вона не потрапила до інтернату, а держава виділяє кошти на тимчасове утримання дітей в сім’ї. Для того, щоб отримати таке право, члени сім’ї мають пройти відповідне навчання.
Скільки сиріт в Україні і хто ними опікується?
На сьогодні 71 тисяча дітей мають статус сироти. Більшість дітей виховувається під опікою. В основному це рідні і близькі. 14 тисяч дітей перебувають у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу. А 6 тисяч дітей-сиріт виховують в інтернатах.
Скільки коштують інтернати?
У 2016 році з Держбюджету було виділено 7 млрд гривень на виховання 106 тисяч дітей, які перебувають в інтернатах. Залежно від типу інтернатного закладу та його підпорядкування, на одну дитину держава виділяє від 8 до 25 тис. гривень на місяць.
Розподіл коштів залежить і від кількості дітей. Як би цинічно це не звучало, але виділені з бюджету кошти – одна з причин, чому кожен інтернат прагне бути заповнений «на повну». На сьогодні в Україні працює 751 інтернатний заклад. Із 106 тисяч дітей, які перебувають в інтернатах, лише 6 тисяч є сиротами, а 100 тисяч мають батьків. Часто дітей віддають в інтернати, посилаючись на складні життєві обставини (СЖО).
Як було і як стало?
Директор Департаменту захисту прав дітей та усиновлення в Міністерстві соціальної політики України Руслан Колбаса в інтерв’ю «Голосу дітей» зазначив: «Останнє, що ми змінили, – це Постанова Кабміну № 778 від 27.08.2010, якою вносяться зміни до правил прийому в заклади. Вони передбачають, що тепер усі діти, яких туди хочуть віддати батьки через перебування родини у СЖО, можуть потрапити до інтернату лише через систему захисту прав дітей.
До цього батьки писали такі заяви, а органи місцевої влади не знали, як їм допомогти, та наповнювали інтернати. Потрібно якомога скоріше дати методику, згідно з якою будуть діяти місцеві громади. Людей треба навчити робити аналіз і самих закладів, і аналіз того, в яких обставинах перебуває дитина та родина. Навчити, як залишити дитину при біологічній родині чи повернути її туди, або дійсно надати статус сироти. В такому разі дитину треба влаштувати вже не в заклад, а в дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) чи прийомну сім’ю (ПС), які, відповідно, треба створити».
Що замість інтернатів?
Микола Кулеба пояснює: «Якщо говорити про 6 тисяч дітей-сиріт, то в цьому році (за ініціативою Президента України) додатково було виділено 277 млн грн. з бюджету на будівництво дитбудинків сімейного типу. Це сім’ї, які прийняли на виховання від 5 до 10 дітей. Варто зазначити, що з трьох тисяч таких будинків лише 150 створені державою. Всі інші – благодійними орагнізаціями, церквами і т.д. Тому, щоб це вирівняти, щоб дійсно держава піклувалася належним чином, було виділено додаткові кошти».
Як бути з тяжкохворими?
Основний аргумент керівництва інтернатів, в яких утримуються тяжкохворі діти: «Хто, якщо не ми?». Батькам, по мірі дорослішання дитини, стає дуже важко – підняти, перенести і т.д… Вони фактично мають бути прикутими до дитини, не маючи змоги працювати. Тому батьки віддають дітей до інтернатів. Проте, якщо взяти до рук калькулятор і провести розрахунки на прикладі одного з інтернатних закладів, то, за словами Микола Кулеби, виходить ось що: «При фінансуванні, наприклад, 15 млн гривень та благодійній допомозі 3 млн гривень на одну дитину розраховано приблизно 15 тис. гривень щомісяця». І це інтернат у сільській місцевості. У якому селі батьки мають змогу витрачатити на дитину таку суму?»
За ці гроші можна винайняти соцпрацівника, який доглядатиме за дитиною, і та ж мама матиме змогу спокійно працювати та заробляти на життя. При цьому дитина житиме вдома, а не в інтернаті.
Яка частка грошей «доходить» до дитини?
Микола Кулеба каже, що проблема полягає в тому, що держава фінансує не послуги, а інтернатні заклади: «Йдемо в групу. 8 тяжкохворих, лежачих дітей і няня пенсійного віку, яка, знову ж таки, не може їх підняти, перенести і т.п. Згідно з розрахунками, які ми проводимо, коли моніторимо ці заклади, 70% персоналу – технічний. Той, який обслуговує будівлі, куховарить і т.п. І лише 15% залишається на дитину. 1 грн на день - на лікування, 3 грн. на день – на одяг і 23 грн. на день – на харчування».
План дій.
У цьому році разом з Мінсоцполітики розробляються інструменти оцінки інтернатних закладів та соціальних послуг. «Щоб закрити інтернати, спочатку потрібно щось створити. Наша стратегія і план – створення послуг для підтримки сім’ї і дітей, щоб дитина не змушена була жити в інтернаті», – каже Уповноважений Президента з прав дітей.
Адже не випадково суспільство обурилося питаннями «Що буде з дітьми з інвалідністю?» та «Що станеться з сиротами?».
Хто тепер вирішуватиме?
У зв’язку з процесом децентралізації вирішувати, чим потрібно допомогти тій чи іншій сім’ї, буде місцева громада. Знаючи місцевих жителів, органи місцевого самоврядування повинні будуть визначити, які послуги потрібні, де вони потрібні і саме вони й будуть створювати й надавати ці послуги.
Головними завданнями громад буде вчасне виявлення сімей, в яких діти перебувають у небезпеці, і надання супроводу цим сім’ям та необхідної допомоги.
Що з фінансуванням?
За словами Миколи Кулеби, питання фінансування будуть вирішуватися у процесі реформи і враховуватимуть, кому і які функції буде делеговано. Майже мільярд гривень держава щорічно виділяє на підтримку дітей у прийомних сім’ях. Це майже 14 тисяч дітей. Уповноважений Президента запевняє, що на плечі громади усі послуги не ляжуть. Ті, що вимагають чималих фінансових витрат (наприклад, догляд дітей з інвалідністю) будуть виділятися централізовано.
Міжнародний досвід та допомога.
У країнах-сусідах практика скорочення інтернатних закладів проходить досить активно. У Румунії та Молдові кількість дітей в інтернатах скоротилася на 80% (у Румунії зі 100 тисяч дітей зараз перебувають в інтернатах тільки 20 тисяч). Ті самі процеси відбуваються у Польщі. У Болгарії Президент півтора роки тому особисто заявив, що було закрито останній дитячий будинок для дітей з інвалідністю. Левова частка коштів, завдяки яким було проведено дану реформу в цих пострадянських країнах, належить ЄС (70-80%). Вони були виділені саме на створення альтернативного догляду, центрів реабілітації і т.д.
Що з персоналом? Усіх звільнять?
Микола Кулеба стверджує, що звільняти персонал інтернатів не планується. Людей будуть перенавчати, їм запропонують нову роботу в системі освіти. «Асистенти вчителів у школах, дитячих садочках, інклюзія, денний догляд, послуги з реабілітації. Вони могли би працювати у цих центрах. Але вони мають по-іншому побачити це. Проте, якщо їм не показати цей досвід, вони не зрозуміють, що від них хочуть».
Що таке «Національна дитяча рада»?
Це орган, який опікуватиметься інтересами дітей під час впровадження реформ. «Нам у цій реформі потрібен дитячий голос, тому ми сьогодні шукаємо по всіх регіонах дітей, які готові боротися за життя тих дітей, які змушені жити сьогодні в інтернатах».
Усиновлення.
Зараз 1800 українських сімей стоять в черзі на усиновлення. Деякі з них вже понад три роки. Вони нарікають, що процедура надто складна, і в цьому їх можна зрозуміти. Проте варто зазначити, що більша частина цих сімей хоче всиновити маленьку (до 3-4 років, а краще – немовля), здорову дитину, а таких дітей щороку не більше 200.
Автор Уляна Лисак
Источник Etcetera
Система сьогодні.
Інтернат – це заклад з цілодобовим перебуванням дітей, створений з метою їх проживання, розвитку, виховання, освіти, професійної орієнтації, підготовки до самостійного життя.
Зараз в Україні загалом працюють 10 типів інтернатних закладів різного підпорядкування. Паралельно функціонує система підтримки дітей. Мова йде про патронатні сім’ї, які готові дати тимчасовий притулок дитині, аби вона не потрапила до інтернату, а держава виділяє кошти на тимчасове утримання дітей в сім’ї. Для того, щоб отримати таке право, члени сім’ї мають пройти відповідне навчання.
Скільки сиріт в Україні і хто ними опікується?
На сьогодні 71 тисяча дітей мають статус сироти. Більшість дітей виховувається під опікою. В основному це рідні і близькі. 14 тисяч дітей перебувають у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу. А 6 тисяч дітей-сиріт виховують в інтернатах.
Скільки коштують інтернати?
У 2016 році з Держбюджету було виділено 7 млрд гривень на виховання 106 тисяч дітей, які перебувають в інтернатах. Залежно від типу інтернатного закладу та його підпорядкування, на одну дитину держава виділяє від 8 до 25 тис. гривень на місяць.
Розподіл коштів залежить і від кількості дітей. Як би цинічно це не звучало, але виділені з бюджету кошти – одна з причин, чому кожен інтернат прагне бути заповнений «на повну». На сьогодні в Україні працює 751 інтернатний заклад. Із 106 тисяч дітей, які перебувають в інтернатах, лише 6 тисяч є сиротами, а 100 тисяч мають батьків. Часто дітей віддають в інтернати, посилаючись на складні життєві обставини (СЖО).
Як було і як стало?
Директор Департаменту захисту прав дітей та усиновлення в Міністерстві соціальної політики України Руслан Колбаса в інтерв’ю «Голосу дітей» зазначив: «Останнє, що ми змінили, – це Постанова Кабміну № 778 від 27.08.2010, якою вносяться зміни до правил прийому в заклади. Вони передбачають, що тепер усі діти, яких туди хочуть віддати батьки через перебування родини у СЖО, можуть потрапити до інтернату лише через систему захисту прав дітей.
До цього батьки писали такі заяви, а органи місцевої влади не знали, як їм допомогти, та наповнювали інтернати. Потрібно якомога скоріше дати методику, згідно з якою будуть діяти місцеві громади. Людей треба навчити робити аналіз і самих закладів, і аналіз того, в яких обставинах перебуває дитина та родина. Навчити, як залишити дитину при біологічній родині чи повернути її туди, або дійсно надати статус сироти. В такому разі дитину треба влаштувати вже не в заклад, а в дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) чи прийомну сім’ю (ПС), які, відповідно, треба створити».
Що замість інтернатів?
Микола Кулеба пояснює: «Якщо говорити про 6 тисяч дітей-сиріт, то в цьому році (за ініціативою Президента України) додатково було виділено 277 млн грн. з бюджету на будівництво дитбудинків сімейного типу. Це сім’ї, які прийняли на виховання від 5 до 10 дітей. Варто зазначити, що з трьох тисяч таких будинків лише 150 створені державою. Всі інші – благодійними орагнізаціями, церквами і т.д. Тому, щоб це вирівняти, щоб дійсно держава піклувалася належним чином, було виділено додаткові кошти».
Як бути з тяжкохворими?
Основний аргумент керівництва інтернатів, в яких утримуються тяжкохворі діти: «Хто, якщо не ми?». Батькам, по мірі дорослішання дитини, стає дуже важко – підняти, перенести і т.д… Вони фактично мають бути прикутими до дитини, не маючи змоги працювати. Тому батьки віддають дітей до інтернатів. Проте, якщо взяти до рук калькулятор і провести розрахунки на прикладі одного з інтернатних закладів, то, за словами Микола Кулеби, виходить ось що: «При фінансуванні, наприклад, 15 млн гривень та благодійній допомозі 3 млн гривень на одну дитину розраховано приблизно 15 тис. гривень щомісяця». І це інтернат у сільській місцевості. У якому селі батьки мають змогу витрачатити на дитину таку суму?»
За ці гроші можна винайняти соцпрацівника, який доглядатиме за дитиною, і та ж мама матиме змогу спокійно працювати та заробляти на життя. При цьому дитина житиме вдома, а не в інтернаті.
Яка частка грошей «доходить» до дитини?
Микола Кулеба каже, що проблема полягає в тому, що держава фінансує не послуги, а інтернатні заклади: «Йдемо в групу. 8 тяжкохворих, лежачих дітей і няня пенсійного віку, яка, знову ж таки, не може їх підняти, перенести і т.п. Згідно з розрахунками, які ми проводимо, коли моніторимо ці заклади, 70% персоналу – технічний. Той, який обслуговує будівлі, куховарить і т.п. І лише 15% залишається на дитину. 1 грн на день - на лікування, 3 грн. на день – на одяг і 23 грн. на день – на харчування».
План дій.
У цьому році разом з Мінсоцполітики розробляються інструменти оцінки інтернатних закладів та соціальних послуг. «Щоб закрити інтернати, спочатку потрібно щось створити. Наша стратегія і план – створення послуг для підтримки сім’ї і дітей, щоб дитина не змушена була жити в інтернаті», – каже Уповноважений Президента з прав дітей.
Адже не випадково суспільство обурилося питаннями «Що буде з дітьми з інвалідністю?» та «Що станеться з сиротами?».
Хто тепер вирішуватиме?
У зв’язку з процесом децентралізації вирішувати, чим потрібно допомогти тій чи іншій сім’ї, буде місцева громада. Знаючи місцевих жителів, органи місцевого самоврядування повинні будуть визначити, які послуги потрібні, де вони потрібні і саме вони й будуть створювати й надавати ці послуги.
Головними завданнями громад буде вчасне виявлення сімей, в яких діти перебувають у небезпеці, і надання супроводу цим сім’ям та необхідної допомоги.
Що з фінансуванням?
За словами Миколи Кулеби, питання фінансування будуть вирішуватися у процесі реформи і враховуватимуть, кому і які функції буде делеговано. Майже мільярд гривень держава щорічно виділяє на підтримку дітей у прийомних сім’ях. Це майже 14 тисяч дітей. Уповноважений Президента запевняє, що на плечі громади усі послуги не ляжуть. Ті, що вимагають чималих фінансових витрат (наприклад, догляд дітей з інвалідністю) будуть виділятися централізовано.
Міжнародний досвід та допомога.
У країнах-сусідах практика скорочення інтернатних закладів проходить досить активно. У Румунії та Молдові кількість дітей в інтернатах скоротилася на 80% (у Румунії зі 100 тисяч дітей зараз перебувають в інтернатах тільки 20 тисяч). Ті самі процеси відбуваються у Польщі. У Болгарії Президент півтора роки тому особисто заявив, що було закрито останній дитячий будинок для дітей з інвалідністю. Левова частка коштів, завдяки яким було проведено дану реформу в цих пострадянських країнах, належить ЄС (70-80%). Вони були виділені саме на створення альтернативного догляду, центрів реабілітації і т.д.
Що з персоналом? Усіх звільнять?
Микола Кулеба стверджує, що звільняти персонал інтернатів не планується. Людей будуть перенавчати, їм запропонують нову роботу в системі освіти. «Асистенти вчителів у школах, дитячих садочках, інклюзія, денний догляд, послуги з реабілітації. Вони могли би працювати у цих центрах. Але вони мають по-іншому побачити це. Проте, якщо їм не показати цей досвід, вони не зрозуміють, що від них хочуть».
Що таке «Національна дитяча рада»?
Це орган, який опікуватиметься інтересами дітей під час впровадження реформ. «Нам у цій реформі потрібен дитячий голос, тому ми сьогодні шукаємо по всіх регіонах дітей, які готові боротися за життя тих дітей, які змушені жити сьогодні в інтернатах».
Усиновлення.
Зараз 1800 українських сімей стоять в черзі на усиновлення. Деякі з них вже понад три роки. Вони нарікають, що процедура надто складна, і в цьому їх можна зрозуміти. Проте варто зазначити, що більша частина цих сімей хоче всиновити маленьку (до 3-4 років, а краще – немовля), здорову дитину, а таких дітей щороку не більше 200.
Автор Уляна Лисак
Источник Etcetera