Розмови про благодійність
«Навчіться знаходити щось хороше в своєму житті і будьте вдячні за це кожен день. Незабаром ваш фокус зміниться, а значить, зміниться і ваше життя» © Опра Уїнфрі
Друзі, а ми знову повертаємося до нашої рубрики і питання «Що таке благодійність?», де кожен з наших героїв ділиться тим, що він вкладає в це поняття. Так уже склалося, що наші сьогоднішні герої - це ті, хто опікуються проблемами тих, хто поки ще зовсім беззахисний, а саме, дітей. Наприклад: Лілія Кузнєцова - актріса, яка займається проблемами знедолених дітей і дітей-сиріт, Антоніна Чесніша - громадський діяч, яка веде боротьбу за права матерів та Юрій Стратович - дитячий психіатр, який щодня бореться за їхнє здоров‘я.
Лілія Кузнєцова, актриса, модель, екс-голова Національного комітету «Міс Україна», президент благодійної організації «Місто щасливих дітей»:
Лілія, яке значення для вас має слово - благодійність?
Благодійність для мене - це невід‘ємна частина життя. З дитинства батьки вчили мене допомагати тим, кому потрібна допомога. Маленькою - я постійно співчувала бездомними тваринами, несла додому всіх кішок і собак, намагаючись їх нагодувати і врятувати. У дорослому житті - завжди надавала підтримку людям похилого віку та дітям, які потрапили у важкі життєві обставини і які відчувають себе абсолютно беззахисними. Зараз у мене з‘явився унікальний шанс - на професійному рівні допомагати знедоленим дітям, яких кинули батьки, або були вилучені з сімей, де дорослі з алкогольною та наркотичною залежністю забували про виховання, били і знущалися над рідними дітьми. Мені дуже небайдужа ця проблема, і моє завдання розповідати всім про унікальний Центрі допомоги, який вже 11 років займається долею дітей-сиріт. Саме тому, благодійність для мене зараз не просто відчуття бути корисною, а цілий спосіб життя.
Як у вас з‘явилась ідея займатися благодійністю? Вас надихнув чийсь приклад або якась подія в житті?
Коли навколо так багато знедолених людей, діти залишаються покинуті власними батьками, а державні установи не в змозі вплинути на вирішення всіх питань, то виникає дуже логічний висновок - що саме звичайні люди можуть і повинні робити конкретні дії і вчинки, щоб тим, кому погано, жити стало хоч трохи легше. Тому ідея займатися благодійністю дуже органічно лягла в стиль мого життя. Я просто не можу бути осторонь. Мені дуже хочеться допомагати, тим-більше, я знаю, як це робити, щоб допомога була ефективною. І мене завжди надихають люди, які при всій своїй зайнятості знаходять хоч краплю часу, щоб бути корисним суспільству. Серед моїх друзів і знайомих дуже багато соціально відповідальних людей. Вони і є моїм прикладом, моїм натхненням. Я просто даю їм поради та інструменти для цільової допомоги. Зараз до допомоги Центру «Місто щасливих дітей» долучилися мої друзі - Ганна Андрес, Руслан Ротань, Сергій Нікітюк, Даша Астаф‘єва, Віталій Козловський, багато друзів і навіть мій син, який на власному досвіді знає, про ставлення людей до благодійності і працю волонтера за кордоном. Я переконана, і всім повторюю - хороших людей більше, ніж поганих.
На вашу думку, необхідно афішувати свою благодійну діяльність? Навколишні сприймають це як хороший приклад, або як спробу само піару?
Свою благодійну діяльність треба афішувати. Тому що, це не піар особистості, а в першу чергу хороший приклад, як можна робити. Мене завжди дивує, що люди соромляться своєї "невеликої" допомоги. Я впевнена, що маленькой допомоги не буває! І якщо ти навіть написав пост в соціальних мережах і підтримав діяльність благодійної організації - це вже величезна допомога. Адже саме завдяки таким зв‘язкам, люди дізнаються про проблеми і методи їх вирішення. Не треба соромитися того, що ти робиш добрі справи. Благодійність повинна бути публічною і надихати оточуючих.
Як ви вважаєте, в першу чергу допомагати повинні впливові люди з великим достатком або це, більшою мірою, соціальний обов‘язок кожної людини?
Допомагати тим, кому потрібна підтримка, повинні усі. Тому маленької допомоги не буває. Коли ми збираємо проекти на забезпечення дітей харчуванням протягом місяця, ми не можемо оплатити рахунок на 79 000 гривень, не маючи навіть 1 гривні. Тому допомога в одну гривню - це крапля в океані добра, без якої неможливо зробити щось велике.
Допомога - це справа кожної людини, якій небайдуже чуже горе. І це не обов‘язково має бути впливова особа. Всі ми можемо впливати на будь-яку ситуацію. А коли нас багато, ми можемо це зробити швидше і ефективніше.
Антоніна Чесніша, громадський діяч, співзасновник громадської організації «Всеукраїнське об‘єднання - Захист Прав Матері»:
Антоніна, яке значення для вас має слово - благодійність?
Вважаю, що благодійність, це добра справа, одним з яскравих проявів добра і гуманності. А щоб дійсно повірити в добро треба, так би мовити, не тільки приймати хороші справи, а й творити їх. Я розумію, що благодійність - це допомога, щирий, безкорисливий вчинок, і подібні вчинки однодумців, здатні дати комусь надію, прикрасити світ і врятувати життя.
На вашу думку, необхідно афішувати свою благодійну діяльність? Навколишні сприймуть це як хороший приклад, або як спробу само піару?
Раніше, я вважала, що благодійність не треба афішувати, в тому числі через сприйняття оточуючих, як спробу само піару. Зараз вважаю - необхідно, щоб оточуючі бачили хороший приклад!
Хтось займається благодійністю, тому що раніше опинявся у важкій ситуації і знаючи, як це, хоче допомогти іншим. Хтось, хоче створити собі позитивний імідж або заслужити спокій. Але й не слід виключати тих, хто робить добро просто від щирого серця. Не варто справляючи благо звертати увагу на осуджуючих, адже тільки самій людині точно відомо, чому насправді вона займається благодійністю.
Як ви вважаєте, в першу чергу допомагати повинні впливові люди з великим достатком або це соціальний обов‘язок кожної людини?
Це повинно бути за особистим бажанням і на власний розсуд кожного, адже допомагати можуть усі. По-перше, допомога буває не тільки фінансовою, по-друге, якщо багато людей, буде хоч іноді допомагати, хто як може, можна буде врятувати більше життів. Але сподіваюся, що впливові, багаті люди будуть більше займатися благодійністю, вони мають ресурси, залишається лише бажання...
Юрій Стратович, дитячий психіатр, фахівець з емоційного, гармонійному виховання дітей в «Центр допомоги особливим дітям Юрія Стратовича»:
Юрій, що для вас значить - благодійність?
Я вважаю, що благодійність це щось на рівні з тим, як дихати, або як пити. Людині потрібно ділитися своїм добром і теплом з тим, хто потребує цього. У нашому житті благодійність вкрай важлива, тому що, в якійсь мірі вона формує соціальну модель поведінки для оточуючих. Ми раціональні істоти, і саме тому, через благодійність ми взаємодіємо з іншими людьми.
Як ви вважаєте, людині варто афішувати свою благодійну діяльність?
З одного боку, він не повинен хвалитися на дану тему, це не зовсім коректно. Але про його добрі справи повинна розповідати організація, або інша людина, якій він надав допомогу. Думаю, це було б більш правильно, адже знову-таки, це може послужити позитивним прикладом для оточуючих і для підростаючого покоління. Країна повинна знати своїх героїв.
Як ви вважаєте, чи повинні в першу чергу надавати допомогу люди з великим доходом?
Допомагати звичайно повинні всі. Але як правило, найчастіше допомагає не той, який багатий грошима, а який багатий серцем і щиро бажає допомогти. Не думаю, що потрібно робити прив‘язку до матеріальної сторони, адже один може пожертвувати 10 000 гривень, а хтось 5 гривень, у всіх різні можливості і це нормально. Важливо не забувати про те, що важлива будь-яка допомога. До того ж, я вважаю, що не треба орієнтуватися тільки на те, що добро, яке ти робиш, тобі обов‘язково повернеться. В першу чергу потрібно орієнтуватися на те, що своєю допомогою ти робиш внесок у чиєсь життя.
Читайте також: Світлана Хіноцька, Марія Артеменко та Оксана Тернова - Що таке благодійність?
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТИ І ПІДОПІЧНИХ ФОНДУ
Друзі, а ми знову повертаємося до нашої рубрики і питання «Що таке благодійність?», де кожен з наших героїв ділиться тим, що він вкладає в це поняття. Так уже склалося, що наші сьогоднішні герої - це ті, хто опікуються проблемами тих, хто поки ще зовсім беззахисний, а саме, дітей. Наприклад: Лілія Кузнєцова - актріса, яка займається проблемами знедолених дітей і дітей-сиріт, Антоніна Чесніша - громадський діяч, яка веде боротьбу за права матерів та Юрій Стратович - дитячий психіатр, який щодня бореться за їхнє здоров‘я.
Лілія Кузнєцова, актриса, модель, екс-голова Національного комітету «Міс Україна», президент благодійної організації «Місто щасливих дітей»:
Лілія, яке значення для вас має слово - благодійність?Благодійність для мене - це невід‘ємна частина життя. З дитинства батьки вчили мене допомагати тим, кому потрібна допомога. Маленькою - я постійно співчувала бездомними тваринами, несла додому всіх кішок і собак, намагаючись їх нагодувати і врятувати. У дорослому житті - завжди надавала підтримку людям похилого віку та дітям, які потрапили у важкі життєві обставини і які відчувають себе абсолютно беззахисними. Зараз у мене з‘явився унікальний шанс - на професійному рівні допомагати знедоленим дітям, яких кинули батьки, або були вилучені з сімей, де дорослі з алкогольною та наркотичною залежністю забували про виховання, били і знущалися над рідними дітьми. Мені дуже небайдужа ця проблема, і моє завдання розповідати всім про унікальний Центрі допомоги, який вже 11 років займається долею дітей-сиріт. Саме тому, благодійність для мене зараз не просто відчуття бути корисною, а цілий спосіб життя.
Як у вас з‘явилась ідея займатися благодійністю? Вас надихнув чийсь приклад або якась подія в житті?
Коли навколо так багато знедолених людей, діти залишаються покинуті власними батьками, а державні установи не в змозі вплинути на вирішення всіх питань, то виникає дуже логічний висновок - що саме звичайні люди можуть і повинні робити конкретні дії і вчинки, щоб тим, кому погано, жити стало хоч трохи легше. Тому ідея займатися благодійністю дуже органічно лягла в стиль мого життя. Я просто не можу бути осторонь. Мені дуже хочеться допомагати, тим-більше, я знаю, як це робити, щоб допомога була ефективною. І мене завжди надихають люди, які при всій своїй зайнятості знаходять хоч краплю часу, щоб бути корисним суспільству. Серед моїх друзів і знайомих дуже багато соціально відповідальних людей. Вони і є моїм прикладом, моїм натхненням. Я просто даю їм поради та інструменти для цільової допомоги. Зараз до допомоги Центру «Місто щасливих дітей» долучилися мої друзі - Ганна Андрес, Руслан Ротань, Сергій Нікітюк, Даша Астаф‘єва, Віталій Козловський, багато друзів і навіть мій син, який на власному досвіді знає, про ставлення людей до благодійності і працю волонтера за кордоном. Я переконана, і всім повторюю - хороших людей більше, ніж поганих.
На вашу думку, необхідно афішувати свою благодійну діяльність? Навколишні сприймають це як хороший приклад, або як спробу само піару?
Свою благодійну діяльність треба афішувати. Тому що, це не піар особистості, а в першу чергу хороший приклад, як можна робити. Мене завжди дивує, що люди соромляться своєї "невеликої" допомоги. Я впевнена, що маленькой допомоги не буває! І якщо ти навіть написав пост в соціальних мережах і підтримав діяльність благодійної організації - це вже величезна допомога. Адже саме завдяки таким зв‘язкам, люди дізнаються про проблеми і методи їх вирішення. Не треба соромитися того, що ти робиш добрі справи. Благодійність повинна бути публічною і надихати оточуючих.
Як ви вважаєте, в першу чергу допомагати повинні впливові люди з великим достатком або це, більшою мірою, соціальний обов‘язок кожної людини?
Допомагати тим, кому потрібна підтримка, повинні усі. Тому маленької допомоги не буває. Коли ми збираємо проекти на забезпечення дітей харчуванням протягом місяця, ми не можемо оплатити рахунок на 79 000 гривень, не маючи навіть 1 гривні. Тому допомога в одну гривню - це крапля в океані добра, без якої неможливо зробити щось велике.
Допомога - це справа кожної людини, якій небайдуже чуже горе. І це не обов‘язково має бути впливова особа. Всі ми можемо впливати на будь-яку ситуацію. А коли нас багато, ми можемо це зробити швидше і ефективніше.
Антоніна Чесніша, громадський діяч, співзасновник громадської організації «Всеукраїнське об‘єднання - Захист Прав Матері»:Антоніна, яке значення для вас має слово - благодійність?
Вважаю, що благодійність, це добра справа, одним з яскравих проявів добра і гуманності. А щоб дійсно повірити в добро треба, так би мовити, не тільки приймати хороші справи, а й творити їх. Я розумію, що благодійність - це допомога, щирий, безкорисливий вчинок, і подібні вчинки однодумців, здатні дати комусь надію, прикрасити світ і врятувати життя.
На вашу думку, необхідно афішувати свою благодійну діяльність? Навколишні сприймуть це як хороший приклад, або як спробу само піару?
Раніше, я вважала, що благодійність не треба афішувати, в тому числі через сприйняття оточуючих, як спробу само піару. Зараз вважаю - необхідно, щоб оточуючі бачили хороший приклад!
Хтось займається благодійністю, тому що раніше опинявся у важкій ситуації і знаючи, як це, хоче допомогти іншим. Хтось, хоче створити собі позитивний імідж або заслужити спокій. Але й не слід виключати тих, хто робить добро просто від щирого серця. Не варто справляючи благо звертати увагу на осуджуючих, адже тільки самій людині точно відомо, чому насправді вона займається благодійністю.
Як ви вважаєте, в першу чергу допомагати повинні впливові люди з великим достатком або це соціальний обов‘язок кожної людини?
Це повинно бути за особистим бажанням і на власний розсуд кожного, адже допомагати можуть усі. По-перше, допомога буває не тільки фінансовою, по-друге, якщо багато людей, буде хоч іноді допомагати, хто як може, можна буде врятувати більше життів. Але сподіваюся, що впливові, багаті люди будуть більше займатися благодійністю, вони мають ресурси, залишається лише бажання...
Юрій Стратович, дитячий психіатр, фахівець з емоційного, гармонійному виховання дітей в «Центр допомоги особливим дітям Юрія Стратовича»:Юрій, що для вас значить - благодійність?
Я вважаю, що благодійність це щось на рівні з тим, як дихати, або як пити. Людині потрібно ділитися своїм добром і теплом з тим, хто потребує цього. У нашому житті благодійність вкрай важлива, тому що, в якійсь мірі вона формує соціальну модель поведінки для оточуючих. Ми раціональні істоти, і саме тому, через благодійність ми взаємодіємо з іншими людьми.
Як ви вважаєте, людині варто афішувати свою благодійну діяльність?
З одного боку, він не повинен хвалитися на дану тему, це не зовсім коректно. Але про його добрі справи повинна розповідати організація, або інша людина, якій він надав допомогу. Думаю, це було б більш правильно, адже знову-таки, це може послужити позитивним прикладом для оточуючих і для підростаючого покоління. Країна повинна знати своїх героїв.
Як ви вважаєте, чи повинні в першу чергу надавати допомогу люди з великим доходом?
Допомагати звичайно повинні всі. Але як правило, найчастіше допомагає не той, який багатий грошима, а який багатий серцем і щиро бажає допомогти. Не думаю, що потрібно робити прив‘язку до матеріальної сторони, адже один може пожертвувати 10 000 гривень, а хтось 5 гривень, у всіх різні можливості і це нормально. Важливо не забувати про те, що важлива будь-яка допомога. До того ж, я вважаю, що не треба орієнтуватися тільки на те, що добро, яке ти робиш, тобі обов‘язково повернеться. В першу чергу потрібно орієнтуватися на те, що своєю допомогою ти робиш внесок у чиєсь життя.
Читайте також: Світлана Хіноцька, Марія Артеменко та Оксана Тернова - Що таке благодійність?
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТИ І ПІДОПІЧНИХ ФОНДУ