Что такое благотворительность?
«Я решила, что буду помогать людям, но в действительности, оказалось, что эти люди гораздо больше помогли мне, чем я им. Они изменили меня в лучшую сторону. Я перестала зацикливаться на своих личных проблемах» © А. Джоли
Иногда так бывает, что столкнувшись с проблемами «лицом к лицу», вы чувствуете себя одинокими, а иногда даже бессильными против каких-то обстоятельств. Но помощь приходит оттуда, откуда мы совсем ее не ждем. И порой, случается так, что друг в помощи откажет, а вот абсолютно посторонний человек поможет. А нас как всегда интересует, что же мотивирует и вдохновляет этих «посторонних» людей оказывать безвозмездную помощь.
Анна и Мария Опанасюк, певицы, волонтеры:
Расскажите, пожалуйста, что лично для Вас значит – благотворительность?
Весь смысл уже заключён в этом слове - творить благо, творить добро. Есть очень правильная мысль, что жизнь отдельного человека имеет смысл лишь в той степени, насколько она помогает сделать жизни других людей красивее и благороднее. Что касается нас, мы довольно часто выступаем на благотворительных концертах, например, для детей из детских домов. В этом мы видим свою миссию в определенном смысле. Одна наша знакомая сказала: в наше время нужно спасаться музыкой.
В последнее время, слова «благотворительность» стало слишком много. Оно используется часто, немного навязчиво, и не всегда по теме, поэтому и отношение к благотворительности меняется. Хотя, возможно, сейчас в нашей стране просто такой период. Когда многие люди нуждаются в помощи. Мы же заметили один интересный и важный момент: вот, например, приезжаем мы выступать для людей с ограниченными возможностями или в детский дом подарить добро, и добро приходит к нам. Мы после таких поездок понимаем, что-то, что казалось нам проблемами, на самом деле просто мелочи. Все, что нужно, чтобы быть счастливым, уже дано. И нужно быть благодарным за такие вещи, как возможность жить полноценной жизнью, дышать, ходить, улыбаться... Это очень важно понимать. Вот нам дано петь, и если мы можем этим подарить улыбки, помочь, то мы это сделаем. Благотворительность - это желание помочь, не оставаться в стороне, не быть посторонним.
Как Вы считаете, стоит ли афишировать тему благотворительности? Если афишировать, то не будет ли это выглядеть как самопиар?
Мы это не всегда афишируем. Потому что считаем, что не всегда это уместно. Да, есть разные мнения на этот счёт. С одной стороны, можно рассказать об этом и опубликовать фотографии в соцсетях, тем самым подать пример аудитории, привлечь внимание и иногда показать, что есть такая вот реальность. И обратить внимание на то, что нужна помощь. С другой стороны, иногда это выглядит, как пиар. А иногда им и является. Такое встречается также среди организаторов таких концертов. Когда преследуются свои личные интересы и личная выгода, а не столько желание помочь. Мы с этим сталкивались. Наше мнение таково: можно об этом написать и рассказать, можно сделать это тихо. И то, и другое - хорошо. Главное - когда есть искреннее желание помочь и когда есть результат этого.
Как Вы думаете, должны ли в первую очередь оказывать помощь люди с большим достатком?
Как мы уже не раз сказали, здесь важно желание. Существуют примеры, когда публичный человек размещает «клич о помощи» у себя в соцсетях и об этом узнают тысячи людей. И подключаются, и помогают. В этом большой плюс соцсетей. Мы также знаем немало состоятельных людей, которые много помогают в разных сферах и не кичатся этим, не стараются выставить это напоказ. А делают это, потому что есть такая возможность. Это достойно уважения. Абсолютно каждый человек может помочь, если захочет. Ведь это не обязательно деньги. У всех нас всегда есть, чем поделиться и что отдать. Если нет финансовой возможности, ты всегда можешь подарить свою улыбку, обнять, подержать за руку, сказать нужные и важные слова. И это тоже важно. Если каждый даст по капле, в итоге может получится океан.
Что лично вас вдохновляет и мотивирует заниматься благотворительностью?
Мы никогда не говорим, и не считаем, что занимаемся благотворительностью. Просто стараемся делать то, что в наших силах. Если у нас есть возможность помочь - мы это сделаем. Несколько раз выступали в Белой Церкви в специальной школе для детей с проблемами слуха. До сих пор помним блеск в глазах этих детей. И наше общение с ними. Это особенные моменты. Возможно, мы нигде об этом не писали, зато мы точно знаем, что для этих ребят это было тоже важным и особенным моментом. А в целом все просто - у нас есть такое желание, помочь и сделать добро от души.
Людмила Кравцова, волонтер, Член правління ГО «Цей світ для тебе», в ГО «Жовто-блакитні крила» и «Save UA»:
Людмила, що особисто для вас означає – благодійність?
Спосіб життя, який мені дуже подобається. Робити добро це вже така собі "залежність" від тих позитивних емоцій, які отримуєш, допомагаючи людям.
Чи повиннi волонтери афiшувати свою дiяльнiсть?
Якщо людина витрачає свої гроші, займаючись благодійністю, то це її справа. Я не проти висвітлювання, це гарний приклад. Якщо волонтери збирають гроші у людей, то їх призначення повинні знати дарувальники, тут висвітлювання обов’язково. У волонтерів це називається звіт.
На вашу думку, частіше допомагають заможні та впливові люди, чи все ж так люди зі звичайним достатком?
Благодійністю займаються люди за покликом душі, в незалежності від достатку. На жаль, серед благодійників більше людей з середнім і навіть дуже низьким достатком.
Що особисто вас надихає в тому, щоб допомагати оточуючим?
Щасливі очі дітей. Що може бути краще?!
Віктор Євпак, СЕO IT- компанії eKreative, співзасновник ГО «Нові люди»:
Віктор, що особисто для вас означае слово – благодійність?
Для мене благодійність є синонімом слова людяність. Якщо ти людина і маєш душу й серце, то не можеш бути байдужим до чужих проблем. Ти живеш у соціальному світі, натрапляєш на якийсь людський біль і хочеш допомогти подолати його. На жаль, це не завжди можливо. Але, як мінімум, у тебе виникає бажання проявити свою людяність.
Як ви вважаете, якщо людина займається благодійністю, чи повинна вона це афішувати? Оточуючі це сприймуть як гарний приклад, чи самопіар?
Я вважаю, що існує дуже мало випадків, коли людина повинна про це говорити. У 90% випадків краще не афішувати благодійність. Але бувають винятки. Наприклад, якщо згадати, з чого починалася допомога воїнам АТО. Довіри до волонтерів на початку не було. Тому що яка була асоціація з благодійністю? Люди, які роками сидять на вулиці й просять милостиню. Однак під час Революції гідності й уже під час АТО, ми побачили іншу сторону цього поняття. І щоб сформувати довіру, волонтери публікували в соціальних мережах звіт по збору коштів, опісля – що вони купили на ці гроші, фотографії з поїздок в АТО і який результат це приносило бійцям. Я вважаю, що в цьому випадку «рекламування» своїх дій було цілком виправданим і правильним. Дуже багато людей думають, що проявити благодійність – неможливо, вони навіть не знають, як це зробити. Треба було просто технічно показати приклад як це працює.
Як ви вважаєте, займатися благодійністю повинні тільки люди з достатком, чи це соціальний обов’язок кожного з нас?
Неодноразово читав у ЗМІ про те, що зазвичай благодійником є людина з середнім достатком, а не з надприбутками. І в цьому є логіка: така людина є більш співчутливою. На жаль, дуже багаті люди часто живуть у «своєму» світі, не стикаються із проблемами «простих» людей. Натомість якщо ти живеш у соціалізованому світі, то часто допомоги потребують твої сусіди чи друзі. Взагалі я вважаю благодійність обов’язком кожної людини. І справа навіть не в сумі коштів, яку ти можеш дати. Часом і 10 гривень - це великі гроші. Наприклад, якщо ця сума – 10% усіх наявних у тебе коштів.
На вашу думку, чи можна якось заохочувати молодь та прививати бажання допомагати оточуючим?
В Україні є дуже велика проблема з ізолюванням молоді від реального світу. Через це, вже у дорослих часом немає нормальної реакції до проблем інших людей. Зокрема, в нас немає нормальної інклюзивної освіти. Діти не знають, як поводитись із іншими дітьми, що мають проблеми зі здоров’ям, з інвалідністю. Треба дітей вчити, як правильно співчувати цим особливим дітками, не роблячи їх “жертвами”. Або інша проблема – що робити, якщо поряд бачиш людину з візком? Як ти можеш їй допомогти? Чи потрібно відкривати двері? З’являється страх від того, що ми не знаємо, як правильно вчинити. А не знаємо, бо не маємо до цього дотику.
Читайте также: Люба Юнак, Сергей Вербицкий, Алена Сотничек - Что такое благотворительность?
Иногда так бывает, что столкнувшись с проблемами «лицом к лицу», вы чувствуете себя одинокими, а иногда даже бессильными против каких-то обстоятельств. Но помощь приходит оттуда, откуда мы совсем ее не ждем. И порой, случается так, что друг в помощи откажет, а вот абсолютно посторонний человек поможет. А нас как всегда интересует, что же мотивирует и вдохновляет этих «посторонних» людей оказывать безвозмездную помощь.
Анна и Мария Опанасюк, певицы, волонтеры:Расскажите, пожалуйста, что лично для Вас значит – благотворительность?
Весь смысл уже заключён в этом слове - творить благо, творить добро. Есть очень правильная мысль, что жизнь отдельного человека имеет смысл лишь в той степени, насколько она помогает сделать жизни других людей красивее и благороднее. Что касается нас, мы довольно часто выступаем на благотворительных концертах, например, для детей из детских домов. В этом мы видим свою миссию в определенном смысле. Одна наша знакомая сказала: в наше время нужно спасаться музыкой.
В последнее время, слова «благотворительность» стало слишком много. Оно используется часто, немного навязчиво, и не всегда по теме, поэтому и отношение к благотворительности меняется. Хотя, возможно, сейчас в нашей стране просто такой период. Когда многие люди нуждаются в помощи. Мы же заметили один интересный и важный момент: вот, например, приезжаем мы выступать для людей с ограниченными возможностями или в детский дом подарить добро, и добро приходит к нам. Мы после таких поездок понимаем, что-то, что казалось нам проблемами, на самом деле просто мелочи. Все, что нужно, чтобы быть счастливым, уже дано. И нужно быть благодарным за такие вещи, как возможность жить полноценной жизнью, дышать, ходить, улыбаться... Это очень важно понимать. Вот нам дано петь, и если мы можем этим подарить улыбки, помочь, то мы это сделаем. Благотворительность - это желание помочь, не оставаться в стороне, не быть посторонним.
Как Вы считаете, стоит ли афишировать тему благотворительности? Если афишировать, то не будет ли это выглядеть как самопиар?
Мы это не всегда афишируем. Потому что считаем, что не всегда это уместно. Да, есть разные мнения на этот счёт. С одной стороны, можно рассказать об этом и опубликовать фотографии в соцсетях, тем самым подать пример аудитории, привлечь внимание и иногда показать, что есть такая вот реальность. И обратить внимание на то, что нужна помощь. С другой стороны, иногда это выглядит, как пиар. А иногда им и является. Такое встречается также среди организаторов таких концертов. Когда преследуются свои личные интересы и личная выгода, а не столько желание помочь. Мы с этим сталкивались. Наше мнение таково: можно об этом написать и рассказать, можно сделать это тихо. И то, и другое - хорошо. Главное - когда есть искреннее желание помочь и когда есть результат этого.
Как Вы думаете, должны ли в первую очередь оказывать помощь люди с большим достатком?
Как мы уже не раз сказали, здесь важно желание. Существуют примеры, когда публичный человек размещает «клич о помощи» у себя в соцсетях и об этом узнают тысячи людей. И подключаются, и помогают. В этом большой плюс соцсетей. Мы также знаем немало состоятельных людей, которые много помогают в разных сферах и не кичатся этим, не стараются выставить это напоказ. А делают это, потому что есть такая возможность. Это достойно уважения. Абсолютно каждый человек может помочь, если захочет. Ведь это не обязательно деньги. У всех нас всегда есть, чем поделиться и что отдать. Если нет финансовой возможности, ты всегда можешь подарить свою улыбку, обнять, подержать за руку, сказать нужные и важные слова. И это тоже важно. Если каждый даст по капле, в итоге может получится океан.
Что лично вас вдохновляет и мотивирует заниматься благотворительностью?
Мы никогда не говорим, и не считаем, что занимаемся благотворительностью. Просто стараемся делать то, что в наших силах. Если у нас есть возможность помочь - мы это сделаем. Несколько раз выступали в Белой Церкви в специальной школе для детей с проблемами слуха. До сих пор помним блеск в глазах этих детей. И наше общение с ними. Это особенные моменты. Возможно, мы нигде об этом не писали, зато мы точно знаем, что для этих ребят это было тоже важным и особенным моментом. А в целом все просто - у нас есть такое желание, помочь и сделать добро от души.
Людмила Кравцова, волонтер, Член правління ГО «Цей світ для тебе», в ГО «Жовто-блакитні крила» и «Save UA»: Людмила, що особисто для вас означає – благодійність?
Спосіб життя, який мені дуже подобається. Робити добро це вже така собі "залежність" від тих позитивних емоцій, які отримуєш, допомагаючи людям.
Чи повиннi волонтери афiшувати свою дiяльнiсть?
Якщо людина витрачає свої гроші, займаючись благодійністю, то це її справа. Я не проти висвітлювання, це гарний приклад. Якщо волонтери збирають гроші у людей, то їх призначення повинні знати дарувальники, тут висвітлювання обов’язково. У волонтерів це називається звіт.
На вашу думку, частіше допомагають заможні та впливові люди, чи все ж так люди зі звичайним достатком?
Благодійністю займаються люди за покликом душі, в незалежності від достатку. На жаль, серед благодійників більше людей з середнім і навіть дуже низьким достатком.
Що особисто вас надихає в тому, щоб допомагати оточуючим?
Щасливі очі дітей. Що може бути краще?!
Віктор Євпак, СЕO IT- компанії eKreative, співзасновник ГО «Нові люди»:Віктор, що особисто для вас означае слово – благодійність?
Для мене благодійність є синонімом слова людяність. Якщо ти людина і маєш душу й серце, то не можеш бути байдужим до чужих проблем. Ти живеш у соціальному світі, натрапляєш на якийсь людський біль і хочеш допомогти подолати його. На жаль, це не завжди можливо. Але, як мінімум, у тебе виникає бажання проявити свою людяність.
Як ви вважаете, якщо людина займається благодійністю, чи повинна вона це афішувати? Оточуючі це сприймуть як гарний приклад, чи самопіар?
Я вважаю, що існує дуже мало випадків, коли людина повинна про це говорити. У 90% випадків краще не афішувати благодійність. Але бувають винятки. Наприклад, якщо згадати, з чого починалася допомога воїнам АТО. Довіри до волонтерів на початку не було. Тому що яка була асоціація з благодійністю? Люди, які роками сидять на вулиці й просять милостиню. Однак під час Революції гідності й уже під час АТО, ми побачили іншу сторону цього поняття. І щоб сформувати довіру, волонтери публікували в соціальних мережах звіт по збору коштів, опісля – що вони купили на ці гроші, фотографії з поїздок в АТО і який результат це приносило бійцям. Я вважаю, що в цьому випадку «рекламування» своїх дій було цілком виправданим і правильним. Дуже багато людей думають, що проявити благодійність – неможливо, вони навіть не знають, як це зробити. Треба було просто технічно показати приклад як це працює.
Як ви вважаєте, займатися благодійністю повинні тільки люди з достатком, чи це соціальний обов’язок кожного з нас?
Неодноразово читав у ЗМІ про те, що зазвичай благодійником є людина з середнім достатком, а не з надприбутками. І в цьому є логіка: така людина є більш співчутливою. На жаль, дуже багаті люди часто живуть у «своєму» світі, не стикаються із проблемами «простих» людей. Натомість якщо ти живеш у соціалізованому світі, то часто допомоги потребують твої сусіди чи друзі. Взагалі я вважаю благодійність обов’язком кожної людини. І справа навіть не в сумі коштів, яку ти можеш дати. Часом і 10 гривень - це великі гроші. Наприклад, якщо ця сума – 10% усіх наявних у тебе коштів.
На вашу думку, чи можна якось заохочувати молодь та прививати бажання допомагати оточуючим?
В Україні є дуже велика проблема з ізолюванням молоді від реального світу. Через це, вже у дорослих часом немає нормальної реакції до проблем інших людей. Зокрема, в нас немає нормальної інклюзивної освіти. Діти не знають, як поводитись із іншими дітьми, що мають проблеми зі здоров’ям, з інвалідністю. Треба дітей вчити, як правильно співчувати цим особливим дітками, не роблячи їх “жертвами”. Або інша проблема – що робити, якщо поряд бачиш людину з візком? Як ти можеш їй допомогти? Чи потрібно відкривати двері? З’являється страх від того, що ми не знаємо, як правильно вчинити. А не знаємо, бо не маємо до цього дотику.
Читайте также: Люба Юнак, Сергей Вербицкий, Алена Сотничек - Что такое благотворительность?